Педмайстерня О.Невмержицької

Презентація О. Невмержицької
Переглянути оригінал документа
ПЛАН НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

Керівник проекту:
Невмержицька О. Ф.
Навчальний заклад:
гімназія № 143 Оболонського р-ну м. Києва
Назва проекту:
"БІБЛІЯ ДЛЯ "ЧАЙНИКІВ" ВІД ОСКАРА УАЙЛЬДА
Ключове питання:
Як побудувати своє життя, щоб залишитися справжньою людиною?
(за романом О. Уайльда "Портрет Доріана Грея")
Тематичні питання:
Чому роман Оскара Уайльда можна вважати Біблією у спрощеному варіанті?
Як сюжет та система образів роману допомагає донести до читача основні біблійні істини?
Які проблеми піднімає автор у творі?
Чи сучасний роман О. Уайльда сьогодні?
Змістові питання:

Яким чином роман, задуманий О. Уайльдом як апофеоз мистецтву та красі, насправді розгортає перед читачем глибокі філософські проблеми: про справжні людські цінності, сенс людського існування, про співвідношення зовнішньої та внутрішньої краси в людині.
Чому детально описана автором філософія гедонізму (життя за принципом насолоди) розвінчується фіналом та самою логікою твору?
За образами яких саме героїв роману криються символічні образи Ангела світла, Ангела темряви, Людини та її Совісті?
Які авторські ідеї втілюють ці образи?
Як поведінка цих героїв розкриває нам ролі Добра і Зла в людському існуванні?
Яким чином, детально описуючи ступені гріхопадіння Доріана Грея, автор вчить нас спиратися гріху?
Як О. Уайльд доводить біблійну істину, що совість - це моральний закон всередині нас?
Як автору вдається показати важливість вибору людиною життєвого шляху, роль у цьому особистих якостей людини та відповідальність її за свої вчинки?
Яку роль виконують авторські афоризми, представлені на початку роману, в структурі твору?
Стислий коментар:
Творчість О. Уайльда - особлива сторінка світової літератури. Твори, написані у перехідну епоху від реалізму до модернізму, зачаровують незвичайністю стиля, парадоксальністю, епатажністю.
Єдиний роман письменника «Портрет Доріана Грея» вийшов у світ зі скандалом, який і забезпечив йому успіх. Вікторіанська Англія дала негативну оцінку роману і його автору, назвала цей твір аморальним, була шокована неоднозначною філософською основою твору, глибокою збоченістю головного героя. Залишається тільки дивуватися чому? Адже автор показав, як людина, яка порушила людські принципи життя, була покарана. І хоча Оскар Уайльд і говорить, що «художник не мораліст», але твір його демонструє торжество моралі. Та й сам автор у листі до Конан-Дойла стверджував: «Не можу збагнути, чому хтось сприймає "Доріана Грея" як аморальну книгу, ... мені здається, що мораль цієї книги більш ніж очевидна».
Роман "Портрет Доріана Грея" - твір складний, неоднозначний, дещо парадоксальний, насичений літературними алюзіями, роздумами про мистецтво і життя, іронією і символами потребує уважного аналізу. Автор називав свій роман «золотою парчею» в тому сенсі, що між ним і життям завжди висить завіса: за грою слів, красивими фразами, незвичайними парадоксальними висловами автор приховує важливі філософські питання: що є людина? для чого вона живе? які її життєві цінності?
Зацікавити дітей цього віку детальним аналізом тексту покликане проблемне питання проекту «Як побудувати своє життя, щоб залишитися справжньою людиною?"
Для створення проекту учні будуть детально вивчати текст роману (в перекладі українською мовою Р. Доценка), працювати з довідковою літературою, шукати інформацію в Інтернеті. Школярі розподіляться на творчі групи, кожна з яких буде працювати над окремою проблемою.
Учні складуть проблемні питання на основі завдань, поданих учителем, опрацюють довідкову літературу, доберуть цитати з роману, представлять роль образу свого героя у розкритті ідеї твору.
Важливо, що всі бажаючі учні будуть задіяні в проекті: слабші будуть займатися добором фактичного матеріалу, а сильніші - виділяти головне в цитатах, робити висновки, узагальнення.
Під час презентації роботи груп учні розвиватимуть зв'язне мовлення, культуру публічного виступу.
Вік учасників:
15-16 років (10 клас)
Тривалість пр-ту:
1 місяць
Навчальні цілі
та очікувані результати:
Під час роботи над проектом учні
Усвідомлять важливість для сприйняття художнього твору глибокого, вдумливого читання.

Удосконалять навички аналізу художнього тексту, вміння підбирати фактичний матеріал і виділяти в ньому ті деталі, що заслуговують на особливу увагу.

Будуть вчитися аналізувати образну систему твору.

Зрозуміють вплив літератури на моральне вдосконалення людини.

Усвідомлять особливе значення творчості О. Уайльда для сучасності.

Удосконалять навички самостійної навчальної діяльності, розвинуть інтелектуальні, творчі здібності.

Вчитимуться знаходити інформацію в різних джерелах, визначати її достовірність у залежності від типу джерела (стаття у Вікіпедії, словник, стаття в підручнику, Інтернет...) Вироблятимуть вміння орієнтуватися в потоці різноманітної інформації українською та іншими мовами, знаходити, сприймати, аналізувати, оцінювати, застосовувати її на практиці.

Розвиватимуть вміння вільно спілкуватися в різних ситуаціях; формулювати власну думку, знаходити спільну мову з товаришами, разом працювати над завданнями, розподіляти відповідальність серед представників групи.

Здобудуть навички оформлювати результати своїх досліджень у вигляді презентації Рower Рoint, підбирати ілюстрації до матеріалу, представленого в презентації.

Удосконалять навички публічно представляти результати роботи, аргументувати свою позицію, розвиватимуть мовлення.
Діяльність учнів:
Для роботи в проекті учні були об'єднані в декілька груп, кожна з яких отримала своє завдання.
Функція образу Безіла Голворда
Завдання: З'ясувати ставлення художника Голворда до свого творіння (портрету Доріана Грея).

Простежити за роллю художника Безіла в житті Доріана.
Функція образу Генрі Воттона
Завдання: Сформулювати правила життя лорда Генрі.

З'ясувати, у чому полягала привабливість образу Воттона.

Визначити роль Генрі Воттона в житті Доріана Грея
Образ Доріана Грея
Завдання: Виявити особливості особистості Доріана Грея на початку роману.

Визначити ступені та причини деградації героя.

Пояснити закономірність фіналу твору: життєва безвихідь та самогубство Доріана.
Функція образу Портрета
Завдання: Прослідкувати за метаморфозами, що відбуваються з Портретом протягом дії роману.

Визначити роль Портрета у житті Доріана Грея.

Пояснити закономірність фіналу твору: чудовий Портрет та жахливе тіло Доріана.

Визначити місце Портрета в системі образів роману.
 



Додатки. Опис роботи груп


ГРУПА №1 Функція образу Безіла Голворда  

Завдання: З'ясувати ставлення художника до свого творіння (Портрету Доріана Грея).

Питання, складені групою:
1. Підтвердіть або спростуйте думку автора з передмови: "Розкрити себе і втаїти митця - цього прагне мистецтво" щодо художника Безіла і Оскара Уайльда.
2. Що спонукає Безіла на творчість? Які почуття передає художник в картині? Чи може відмежувати Безіл себе від свого творіння і Доріана Грея?

Результати роботи групи
 1. Підтвердіть або спростуйте думку автора з передмови: "Розкрити себе і втаїти митця - цього прагне мистецтво" щодо художника Безіла і Оскара Уайльда

Безіл хотів би слідувати цьому правилу: "Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя. У нашу добу люди тлумачать мистецтво, як різновид автобіографії. Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись я покажу світові, в чому воно полягає..."
Але працюючи над портретом Доріана Грея Безіл розуміє, що "...кожен портрет, намальований з натхненням, - це, власне, портрет художника, а не того, хто йому позував. Натурник - то суто зовнішнє. Маляр на полотні розкриває не його, а скорше самого себе".
Через те художник і не хоче виставляти цей портрет, що:
"...виказав у ньому таїни власної душі";
"...я не збираюсь оголювати душу перед ... хтивими очима. Я ніколи не покладу своє серце їм під мікроскоп... занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет..."

"...коли я працював над портретом, мені ввижалося, ніби кожен дотик пензля, кожна цяточка фарби розкривають мій секрет. Я почав стерегтися, щоб люди не дізнались про моє обожнювання вас, Доріане. Я відчував, що забагато розкрився у вашому портреті, що забагато вклав самого себе в ту роботу."
Почуття художника й справді виказуються в творі: "...в цьому портреті мимоволі відбилося моє... мистецьке обожнення образу Доріана..."
Отже, як би не хотів Безіл створити абстраговане від себе мистецтво за тезою автора роману з передмови, йому це не вдалося. На прикладі художника можна пересвідчитися, що мистецтво не може бути створеним без переживання прекрасного, без передачі власних почуттів, без душі. Для мистецтва велике значення має особистість митця, а не лише натурник або пейзаж. Адже те, яким чином пропустить через свою душу художник життя, обов'язково відобразиться в його полотні.
Душа Оскара Уайльда говорить з нами зі сторінок його роману. І як би не намагався автор запевнити нас у своєму естетизмові, вживаючи різні прийоми (прекрасні мінливі пейзажі, описи, епітети, порівняння, пахощі і назви квітів, звуки музики і барвисті голоси, нагромадження прекрасних речей в інтер'єрах, шикарне вбрання, посуд і т. ін.) ми все ж таки бачимо справжній внутрішній світ О. Уайльда - глибокий, вдумливий, стверджуючий справжні моральні цінності.


2. Що спонукає Безіла на творчість? Які почуття передає художник в картині? Чи може відмежувати Безіл себе, від свого творіння і Доріана Грея?
Художника спонукає творити відчуття прекрасного. Ось як це пояснює сам Безіл:
"...я вперше побачив Доріана Ґрея...  збагнув - переді мною така чарівна врода, що може поглинути всю мою душу, все моє єство, ба навіть усе моє мистецтво, коли я тільки піддамся її чарам".
"Доріан Ґрей для мене просто збудник у творчості... найбільше він присутній у моїх творах тоді, коли не його я зображую на полотні. Доріанів образ наче відкриває переді мною нову манеру малювання. Його я знаходжу у вигинах певних ліній, у чарівності й ніжності певних кольорів".
"...врода його неначе пробудила в мені зовсім новий метод творчості, зовсім новий стиль. Я тепер інакше дивлюся на світ, інакше про нього думаю. Я тепер можу відтворювати життя такими засобами, що раніш були приховані від мене. ...вперше в житті я побачив у звичайному лісовому краєвиді те диво, що його марно шукав раніше".
"...ваша врода підкорила собі все моє єство: і мою душу, й мозок, і хист. Я побачив у вас наочне втілення того невидимого ідеалу, що все життя переслідує художника... я відчував, що бачу лице в лице саму досконалість і що світ став чудовим у моїх очах..."
Отже, закоханість у вроду Доріана, у прекрасне побудила в Голворді нову манеру малювання, новий метод, новий стиль, нові засоби відтворення життя. Це дало художнику новий погляд на світ (можливість у звичайному побачити дивовижне). Крім того ми розуміємо, що портрет Доріана Грея - улюблене творіння Безіла (послідовність відображених емоцій художника (відчуття міри, краси, втілення любові).
Художник не відмежовує себе від намальованого ним портрета і натурника. Коли Доріан обирає спілкування з лордом Генрі, Голворду стає дуже прикро: "Я лишуся із справжнім Доріаном, - сумно мовив він". Таким чином Доріан і його портрет для художника - одне й те саме.

Завдання: Простежити за роллю художника Безіла в житті Доріана Грея.

Питання, складені групою:
  1. Як Безіл ставиться до Доріана?
  2. Що Безіл цінує більше - своє мистецтво чи людські стосунки?
  3. Підтвердіть або спростуйте тезу автора роману з передмови "Митець не має етичних уподобань" щодо Оскара Уайльда і Безіла Голворда. Яку роль у житті Доріана грає Безіл Голворд?
  4. Яку функцію виконує образ Безіла Голворда у розкритті ідеї твору?
 
Результати роботи групи

1. Як Безіл ставиться до Доріана? 
Ставлення Безіла до Доріана можна прослідкувати по його висловлюванням: "Доріан Ґрей - мій найдорожчий друг..."; "Якщо хтось мені дуже подобається, я ніколи й нікому не називаю його імені. Бо це немовби значить поступитись часткою дорогої тобі людини". "Я почав стерегтися, щоб люди не дізнались про моє обожнювання вас, Доріане".
Доріан стає необхідним Безілу, тому вони зустрічаються кожен день і Безіл "...був би нещасний, якби не бачив його щодня. Він став для мене живлющим, як повітря"."...він для мене далеко важливіше, ніж модель чи натурник".
Художник розуміє, що багато дозволяє Доріану: "...я його безбожно улещую. Мені це чомусь приємно - навіть коли я кажу йому такі речі, за які пізніше шкодуватиму. І він здебільшого дуже лагідний зі мною - ми сидимо вдвох цілі години у мене в студії, розмовляємо про тисячі речей". "Якщо Доріан бажає, ти, звичайно, повинен залишитись. Доріанові примхи - закон для всіх, окрім нього самого".

Навіть сам Доріан розуміє, що "...Безілева любов до нього - бо це таки справді любов - почуття високе й шляхетне. То не просто породжене фізичним чуттям захоплення вродою - захоплення, що вмирає, коли чуття слабнуть. Ні, то любов така, яку знав Мікеланджело, яку знали і Монтень, і Вінкельман, і Шекспір".
2. Що Безіл цінує більше - своє мистецтво чи людські стосунки?
Генрі Воттон дивується змінам у художникові, адже "...не думав я, що ти коли-небудь зацікавишся чим іншим, крім свого мистецтва". Для Безіла дружба з Доріаном стає рівноцінною його захопленню мистецтвом: "Тепер він - усе моє мистецтво"
Роздратований словами лорда Генрі, Грей дорікає Безілу: "...вам ваше мистецтво дорожче за друзів. Я для вас не більше, ніж позеленіла бронзова статуетка! А може, й того навіть не вартий... Я для вас менше, ніж срібний Фавн чи отой Гермес із слонової кості. Вони вам подобатимуться завжди. А доки я подобатимусь? Мабуть, до першої зморшки на моєму обличчі!.."
Але по реакції Голворда на ці слова Доріана можна зробити висновок, що художник не ставив своє мистецтво вище за дружбу: "Гаррі, я не можу заразом посваритися з двома найкращими друзями!.. Але ви примусили мене зненавидіти свій шедевр, і я знищу його. Та й що він, власне, крім полотна й фарб? Я не дозволю йому стати поміж наші троє життів і скалічити їх!" І знайшовши серед своїх інструментів ножичка, яким чистять палітру, Безіл хоче порізати картину.
3. Спростуйте або підтвердіть тезу автора роману з передмови "Митець не має етичних уподобань" щодо Оскара Уайльда і Безіла Голворда. Яку роль у житті Доріана грає Безіл Голворд?

Відомо, що О. Уайльд у листі до Конан-Дойла стверджував: «Не можу збагнути, чому хтось сприймає "Доріана Грея" як аморальну книгу, ... мені здається, що мораль цієї книги більш ніж очевидна». Роман "Портрет Доріана Грея" демонструє торжество моралі, наставляє людину на праведний шлях, закликає до вдумливого ставлення до своїх вчинків.
Художник Безіл у романі теж виступає в ролі мораліста, адже протягом усього роману намагається допомогти Доріану уникнути небезпеки.
Знаючи шкідливий вплив лорда Генрі на людей, він благає Воттона на чіпати чисту душу Доріана: "...душа в нього чиста й прекрасна. Не зіпсуй його, Гаррі. Не намагайся впливати на нього. Твій вплив мав би згубні наслідки..."

Піддавшись шкідливому впливові Генрі, Доріан не хоче слухати Безіла, пояснюючи це тим, що : "...мене нудять його добрі поради". Отже Безіл завжди дає Грею тільки позитивні настанови. Він намагається застерегти юнака від гедоністичної філософії: "...коли людина живе тільки для себе, вона розплачується за те жахливою ціною... не грошима, а докорами сумління, стражданням, нарешті, свідомістю свого морального занепаду..."
Після смерті Сибілли Вейн Безіл вказує Доріану на його аморальну поведінку: "...з болем у голосі перепитав Голворд. - Доріане, це жахливо! Щось вас цілковито змінило. Виглядаєте ви все тим самим чудовим хлопчиком, що день у день приходив до мене в робітню позувати. Але тоді ви були простим, безпосереднім, ніжним, ви були найчистішим створінням у цілому світі. А зараз... Не розумію, що скоїлося з вами. Ви говорите, як людина без жалю в серці..." Зрозуміло, що художник щиро переживає за свого друга.

Доріан у глибині душі розуміє, що "Безіл допоміг би йому опиратись і впливові лорда Генрі, і ще згубнішому впливові його власного темпераменту. Безілева любов до нього - бо це таки справді любов - почуття високе й шляхетне... Так, Безіл міг би врятувати його". Але вир пристрастей захоплює героя, насолоди манять, а не вистачає сили їм спиратися.

Безіл вказує Доріану на його гріхи, намагаючись навернути його на праведний шлях: "...про вас у Лондоні розповідають найнеможливіші страхіття... Вони повинні цікавити вас, Доріане. Кожній порядній людині дорога її репутація. Ви ж не хочете, щоб вас вважали аморальним і безчесним. ... я хочу, щоб ви були чистим. А ви - не таким виявилися... Ми маємо право оцінювати людину з того, як вона впливає на своїх друзів. Ваші ж друзі, здається, втратили будь-яке поняття про честь, добро, цноту. Ви заразили їх шалом до насолод. І вони скотились у прірву. Ви довели їх до того. ... я таки хочу напоумити вас. Я хочу, щоб люди поважали вас за ваше життя. Я хочу, щоб у вас було незаплямоване ім'я і бездоганна репутація.  Але чи ж я знаю вас? ... Для того я перше мав би побачити вашу душу!

- Можете й ви побачити, і навіть зараз же! - вигукнув він, хапаючи зі столу лампу. - Ходімо, подивитесь на свою власну роботу! ... Ви вже доволі тут набазікали про моральний розклад. Тепер побачите його в живі очі".
І навіть побачивши змінений портрет і зрозумівши глибину прірви, у яку скотився Грей, Безіл не втомлюється закликати Доріана покаятися: "Моліться, Доріане, моліться, - пробелькотів Голворд. - Як це нас навчали в дитинстві? "Прости нам провини наші... Не введи нас у спокусу і збав нас од лукавого..." Кажім разом! Молитву ваших гордощів було почуто. Тож буде почуто й молитву вашого каяття! ...Покаятись ніколи не запізно, Доріане. Станьмо на коліна і спробуймо пригадати хоч якусь молитву. Хіба ж не сказано десь у Святому Письмі: "Хоч би гріхи ваші були як кров, я зроблю їх білими як сніг"?"

У житті Доріана Безіл виступає в ролі апостола (проповідника), Ангела Світла, тому що постійно закликає друга до моральної поведінки, віри, каяття.

4. Яку функцію виконує образ Безіла Голворда у розкритті ідеї твору? 
        Прослідкувавши за образом художника Безіла, можна зробити висновок, що він несе на собі дуже важливу функцію для розуміння ідеї твору. Чимось він нагадує Бога - творця. Адже при створенні Людини Бог вклав у неї свою безсмертну душу, наділив прекрасними рисами. До свого творіння Бог не може бути байдужим, адже створював його з любов'ю, і тому щиро переймається долею людини. Усе це притаманне Безілу Голворду. Тому можна ототожнити його образ з силами добра, ангелом Світла.
ГРУПА №3 Образ Доріана Грея

Завдання: Виявити особливості особистості Доріана Грея на початку роману?

Питання, складені групою.
1. Чому Генрі Воттон обирає Грея об'єктом свого впливу? 
2. Які риси характеру Доріана сприяли цьому?

Результати роботи групи 
Дивлячись на портрет, створений художником, лорд Генрі Воттон робить висновок про натурника: "Судячи з портрета, твій таємничий юний друг... має чарівну вроду, отже, він ніколи не думає... Він - прекрасне бездумне створіння..."

Сам художник Безіл помічає, що "...часом він буває страшенно бездумний і, здається, навіть з радістю завдає мені болю".
Генрі Воттон обирає Доріана об'єктом свого експерименту ще й тому, що йому " ...люди подобаються більше, ніж принципи, а люди без принципів - більше, ніж будь-що інше у світі...". Тобто основні риси особистості Грея - безхарактерність, безпринципність, бездумність.
Доріан Грей аніскільки не противиться цьому впливові, в ньому навпаки пробуджується цікавість: "Ті декілька... слів умисне парадоксальних... торкнулись якоїсь потайної струни, ніколи ще не займаної, і він чув, як вона оце тріпотіла й вібрувала в ньому чудними поштовхами".
Якби думки лорда Генрі не були співзвучними внутрішнім властивостям Доріана, лорду не вдалося б так швидко заполонити душу молодого героя. А ось якщо душа темна, з потаємними грішними бажаннями, схильна до впливу, то дуже легко схилити її до гріху.


Завдання: Визначити ступені та причини деградації героя.

Питання, складені групою
  1. Яку роль виконав Генрі Воттон у житті Доріана? Чи можна на прикладі спілкування Грея з лордом Генрі прослідкувати етапи залучення Людини до гріха? Чому автор роману таку велику увагу приділяє опису почуттів героя?
  2. Що усвідомлює Доріан після співбесіди з Генрі?
  3. Яке бажання виникає у Грея стосовно Портрета? Яку ціну ладен заплатити герой за здійснення свого бажання?
  4. Чи здійснюється бажання Доріана? Як можна розглядати це бажання?
  5. Як у подальшому складається доля Доріана? На які етапи можна поділити життя героя.
  6. Чи демонструє життя Доріана свободу волі і вибору Людини?
  7. Яке почуття могло б змінити героя? Чому цього не відбулося? 
  8. Що ж створив Доріан Грей?
Результати роботи групи

1. Яку роль виконав Генрі Воттон у житті Доріана? Чи можна на прикладі спілкування Грея з лордом Генрі прослідкувати етапи залучення Людини до гріха? Чому автор роману таку велику увагу приділяє опису почуттів героя? 
Поворотною в долі Доріана стала його зустріч з Генрі Воттоном. Слова цього лорда збудили в душі юнака такий смуток, сумбур, викликали цілу низку тих почуттів, що дрімали і ще ніколи не аналізувалися самим Доріаном. Автор роману дає нам можливість дуже пильно прослідкувати за цим процесом.
 
слова і дії Генрі
зміни в зовнішності Доріана
зміни в душі Доріана
Мета життя - розвиток власного "я". Повністю реалізувати своє єство - ось для чого існує кожен з нас. Але в наш час люди стали боятися самі себе... Страх перед суспільством, що є основою моралі, страх перед Богом, що є таїною релігії... владує нами.
Згрішивши, ми покінчуємо з гріхом. Єдиний спосіб збутися спокуси - піддатись їй.
ви самі ж, містере Ґрей... не раз зазнавали пристрастей, ...сама лише згадка про які... може спопелити вам щоки соромом...
...ніколи раніш не бачив такого виразу в юнака на обличчі.
...він стояв непорушно, з напіврозтуленими устами і незвичним блиском в очах.
...я схопив той вираз, якого прагнув, - напівстулені уста і яскравість в очах...
дії Доріана:
зануривши лице в прохолодне ґроно бузкового цвіту, Доріан Ґрей спрагло, наче вино, пив його аромат.
Він неясно усвідомлював, що в ньому збудилися зовсім нові думки й чуття. Але йому здавалося, що вони підіймаються з глибин його єства, а не принесені ззовні. Ті декілька слів... торкнулись якоїсь потайної струни, ніколи ще не займаної, і він чув, як вона оце тріпотіла й вібрувала в ньому чудними поштовхами.
Самі слова! Але ...які в них невловні чари! Слова ці, здавалося, надають відчутної форми туманним маренням, і бринить у них своя музика, така ж солодка, як у віоли чи лютні.
...ніщо не лікує так душі, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як душа.
Ви надзвичайна людина, містере Ґрей. Ви знаєте більше, ніж вам здається, але менше, ніж вам хочеться знати.
Було щось несказанно-принадне в його низькому млосному голосі. Навіть ці руки... мали своєрідні чари.
...здригнувся і відступив. Він стояв простоволосий, листя розкуйовдило його непокірні кучері... Очі були перелякані - як у людини, зненацька розбудженої... ніздрі тремтіли, ... неспокій пробивався в трепеті ясних його уст.
Доріан Ґрей спохмурнів і одвернув голову.
Доріан відчував острах перед ним і соромився цього остраху. Чом це хтось сторонній мав би відкрити йому його ж власну душу? ... з'являється людина, що їй немовби судилося розкрити перед ним життєві таємниці...
...юність - це єдина річ у світі, яку варто мати!
У вас на диво прегарне обличчя... Краса - це поза всякими сумнівами. Їй дано божественне право на верховенство, Вона робить принцами тих, хто її має.
Розкошуйте часом, допоки юні! Нічого не проминіть, шукайте всякчас нових вражень.
Доріан Ґрей зачудовано слухав, широко розплющивши очі.
... нас страхає щось дуже важливе... бентежать нові, непевні ще почуття... якась моторошна думка несподівано облягає мозок і закликає здатись...
 
Отже першим етапом залучення Людини до гріха є перемовини з темними силами. Автор роману приділяє таку пильну увагу описові почуттів героя з метою показати читачеві, як відбувається це залучення:
спочатку Людина не хоче чути свої темні думки,
потім прислухається до них,
надалі вступає з ними у перемовини
і врешті виявляє, що вони мають рацію
і нічого страшного не відбудеться, якщо наслідувати їх.
Недарма лорд Генрі стверджує у цій бесіді з Доріаном, що "...найбільші гріхи світу чиняться в людському мозкові...". Адже все починається з думки про гріх.

2. Що усвідомлює Доріан після бесіди з Генрі? 
Після співбесіди з Ангелом Темряви Доріан усвідомлює свою красу: "У погляді його заіскрилася радість, немовби він уперше впізнав себе. Юнак стояв непорушний і зачудований... Усвідомлення своєї власної вроди спало на Доріана, як одкровення. Він ніколи не помічав її раніше!"

3. Яке бажання виникає у Грея по відношенню до Портрета? Яку ціну ладен заплатити герой за здійснення свого бажання? 
В юнакові прокидається заздрість до Портрета, адже краса цього витвору мистецтва бездоганна і безсмертна, і герой висловлює думку, щоб старів не він, а портрет. Думка Доріана матеріалізується. "...в його свідомості вияснів увесь глибокий сенс тих слів. Так, прийде день, коли його обличчя зморщиться й висохне, очі потьмяніють і втратять барву, стан буде зігнуто й понівечено. Померхнуть червоні уста, злиняє золотінь волосся... Доріана, мов ножем, різонув біль, і кожна жилка в ньому задрижала. Очі його стали темні, як аметист, і зайшли слізьми. На серце ніби лягла крижана рука. Я зістарюся, стану бридким і потворним, а цей портрет повік лишиться молодим".
І герой висловлює думку, щоб старів не він, а портрет. Доріан годен продати душу за здійснення цього бажання. 
"О, якби тільки можна було навпаки! Якби це я міг лишатись повік молодим, а старішав - портрет! За це... я віддав би все! ...навіть саму душу!"

4. Чи здійснюється бажання Доріана? Як можна розглядати це бажання? 
Це бажання Грея можна розглядати як угоду з дияволом, темними силами, адже платня за здійснення бажання - власна душа. Думка Доріана матеріалізується - угода відбулася.

5. Як у подальшому складається доля Доріана? На які етапи можна поділити життя героя.
Перші два етапи життєвого шляху героя ми вже прослідкували.
I етап - перемовини з гріхом
II етап - угода з темними силами: вічна молодість і краса в обмін на душу 
 
Розглянемо наступні 
III етап - отруєння душі, бажання спокуси (слідування правилам спокусника)  
Доріан став усі слова лорда Генрі впроваджувати в життя. "Я пам'ятав ваші слова... що справжній сенс життя полягає в шуканні краси". 
Сам Доріан розуміє: "...душа моя втратила спокій, кожна жилка стала звабно тріпотіти в мені... Я палко жадав гострих вражень ...передчуття небезпеки проймало захопленням.
Доріан змінюється: "Наскільки Доріан різнився від того сором'язкого, несміливого хлопця... у робітні Безіла Голворда!... З потайного сховища вийшла Душа, і Бажання постало, щоб зустріти її в дорозі. 
...юнак цей рано пробудився до життя... Увесь запал, уся пристрасність юності вирують у ньому, але водночас він уже починає усвідомлювати і своє "я".
IV етап - аморальний вчинок 
Зі смертю Сибіл Вейн пов'язаний переломний момент у формуванні образу Грея. 
Розчарувавшись в грі Сибілли, Доріан відштовхує молоду актрису і, відчуваючи огиду, виказує Сибілі, що цим вона вбила його кохання. Поведінка Доріана в цій ситуації жахлива: "Заливаючись гарячими слізьми, вона корчилась на підлозі, немов зранене звірятко, а Доріан Ґрей дивився на неї згори своїми прегарними очима, і його виточені уста кривились у пиховитій зневазі. І слова, і ридання Сібіл видавались Доріанові суцільною мелодрамою і викликали тільки осоругу (раздражение)".
V етап - знайомство з правилами гріха
Доріан Грей навмисно збуджує в собі нездорові потяги: він детально вивчає книгу, рекомендовану лордом Генрі: "Отруйна це була книжка: неначе густий аромат ладану повивав її сторінки і туманuв мозок. Самий ритм речень, субтильна монотонність їх музики, ускладнені рефрени і вмисні повтори - усе це розбурхувало в Доріановій уяві нездорові марення та мрії".
VI етап - неможливість зупинитися на шляху гріха
Доріан Ґрей не може зупинитися на шляху гріха: "...зацікавленість життям... зростала тим швидше, чим заповзятливіш він її заспокоював. Що більше він знав, то більше йому кортіло знати. Ця божевільна жага ставала все невситимішою".
 Герой живе подвійним життям: естету світському товаристві та постійний відвідувач притонів. "Часто він надовго зникав з товариства, породжуючи загадковістю своєї поведінки різні підозри серед друзів..." Його починає приваблювати бруд: "Кажуть, що бачили, як удосвіта викрадаєтеся ви з гидких притонів, як, переодягнуті, озирцем поспішаєте до найбрудніших лондонських вертепів". 
Так летіли рік за роком: "Минало літо за літом...і жахливі ночі все повторювались у своїй ганьбі. ...Доріан мав уже років 25, коли про нього почали ширитись поголоски. Подейкували, що хтось бачив його в якомусь брудному притоні аж край Вайтчепелу, де він зчепився з чужоземними матросами; поговорювали, що він приятелює зі злодіями та фальшивниками грошей і знається на секретах їхнього ремесла. Лиха слава оточувала його дивні відлуки..."
 VII етап - залучення до гріха інших людей 
До Доріана стали ставитися з острахом, уникати його товариства: "...дехто з найближчих Доріанових друзів згодом став обминати його. Жінки,... що заради нього знехтувавши пристойність та громадську думку, тепер блідли з сорому й жаху, тільки-но Доріан Ґрей увіходив до кімнати"; "...герцог Бервік, виходить з кімнати в клубі, щойно тільки ви там з'являєтесь...багато шанованих лондонців ані у вас не бувають, ані самі вас не запрошують". Таке ставлення до Доріана Безіл пояснює тим жахливим впливом, що Грей має на людей, з якими спілкується:
 "Лорд Стейвлі презирливо скривився, почувши ваше ім'я, і сказав,... що з вами не можна знатися чистій дівчині, а цнотливій жінці навіть бути в одній кімнаті...
...нещасний хлопчина з гвардії, що заподіяв смерть собі. Ви ж були близьким його приятелем! ...сер Генрі Ештон, що так заплямував свою репутацію, аж мусив покинути Англію - ви ж із ним були нерозлучні! ...Адріан Сінґлетон, - до чого він докотився!? ...син лорда Кента: він просто вбитий наругою і горем. ...юний герцог Перт? Яке життя він веде тепер? Хіба хоч одна порядна людина погодиться мати з ним що спільного?"
Але Доріан не вбачає у своїй поведінці гріховності: "Хіба це я навчив Ештона його пороків, а герцога - розпусти? Якщо недолугий Кентів син узяв собі якусь вуличну розтіпаху за жінку, то до чого тут я? Якщо Адріан Сінґлетон підробив підпис приятеля на векселі, то хіба я мав утримувати його від цього?"
Безіл звинувачує Доріана у згубному впливі на друзів: "Ми маємо право оцінювати людину з того, як вона впливає на своїх друзів. Ваші ж друзі, здається, втратили будь-яке поняття про честь, добро, цноту. Ви заразили їх шалом до насолод. І вони скотились у прірву. Ви довели їх до того". "До вашої зустрічі з леді Ґвендолен ніхто й уявити чогось лихого про неї не міг. А тепер чи знайдеться на весь Лондон хоч одна пристойна жінка, яка б згодилася прогулятись Парком в її товаристві?" "Лорд Ґлостер... показував мені листа від дружини... Ваше ім'я було вплетене в її моторошну сповідь - чогось подібного я ніколи в житті не чув!" "Кажуть, близькість до вас псує кожного, і що досить вам заявитись у дім, як слідом приходить ганьба".
Художник вважає, що такий величезний вплив на людей, що має Доріан треба використовувати на добро, а не на зло.
VIII етап - холоднокровне вбивство людини
Доріан Грей стає джерелом страждань майже для всіх людей, з якими його зводить доля, руйнуючи життя багатьох. Саме він довів до самогубства свого друга Алана. Викінчений негідник, що зав'яз в розпусті, докотився до злочину. Розізлившись від отриманої реакції Безіла при зустрічі зі зміненим Портретом, Доріан холоднокровно вбиває свого, колись близького друга: "...в ньому спалахнула люта злість на Безіла Голворда. Скаженість зацькованої тварини пробудилася в ньому, і цю людину, що сиділа за столом, він зненавидів так несамовито, як ніколи й нікого ще в житті.
Опинившись позад Голворда, він схопив ножа і обернувся. Доріан миттю підскочив до нього, втопив ніж у випнуту артерію за вухом і, придавивши Безілеві голову до столу, став ще й ще штрикати її ножем". 
На диво спокійний, Доріан підійшов до засклених дверей, відчинив їх і ступив на балкон. Цього ж вечора... Доріан Ґрей, вишукано одягнений... невимушено і граційно... ніхто... не міг би пойняти віри, що він зазнав трагедії такої жахливої, яка тільки можлива у наш вік... Доріан і сам дивувався врівноваженістю своєї поведінки і на якусь хвилину відчув гостру насолоду від цієї роздвоєності власного життя.
IX етап - бунт непокори (дорога до самогубства) 
Доріан втрачає контроль над своїми почуттями: "...потяг до гріха... так опановує людину, що кожною жилкою її тіла, кожною клітиною її мозку кермують тоді небезпечні інстинкти. У такі моменти люди втрачають свободу волі. Мов автомати, сунуть вони до жахливого кінця. Можливість вибору для них тоді виключена, а сумління або вбите... з усіх гріхів найстрашніший гріх непокори. І коли великого духа, прозвісника зла, було вигнано з неба, - то саме як бунтаря. Знечулений на все, крім злого, з отруєними чуттями й душею, зголоднілою за бунтом, Доріан Ґрей хутко йшов далі... З ніжними витонченими натурами завжди так. Їхні могутні пристрасті несуться стрімголов, якщо їх не приборкано. Вони або вбивають людину, або вмирають самі". У Доріана спрацював перший варіант: у фіналі роману він помирає.

6. Чи демонструє життя Доріана свободу волі і вибору Людини?
Не можна заперечувати, що поштовхом до вибору життєвого шляху Доріана Грея стало знайомство з лордом Генрі. Але у подальшому Доріан сам робить свій вибір.
Наприклад, після самогубства Сибілли Вейн з вини героя першим бажанням Грея було спокутувати свою вину, але він виявився слабкою людиною, бо "...безмежна цікавість до життя. Вічна молодість, безмежні пристрасті, насолоди, витончені й потаємні, розгін несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів..." перемагає в душі героя. "А хто... не спокусився б вічною молодістю, хоч би якими фатальними наслідками це не загрожувало?"

7. Яке почуття могло б змінити героя? Чому цього не відбулося? 
Автор роману показує, що сила кохання здатна змінити людину, повернути на праведний шлях. Адже покохавши Сибіллу Вейн, Доріан зрозумів, що "...треба бути негідною тварюкою, щоб її образити... ославити кохану дівчину! Я кохаю Сібіл Вейн. Я хочу піднести її на золотий п'єдестал, щоб увесь світ поклонявся моїй коханій. Її довір'я робить мене відданим, її віра - кращим."
Кохання розкриває Людині очі на сутність Добра і Зла. Доріан розуміє: "Коли я з нею, мені соромно за все те, чого ви, Гаррі, навчили мене. Тоді я стаю інакшим, зовсім інакшим. Так, тоді я змінююся: самий лише дотик руки Сібіл Вейн - і я забуваю й вас, і всі ваші чарівні теорії, такі отруйні й нездорові".  
Але Доріан Грей виявився не здатним ні на кохання, ні на щиру дружбу. Пригадаймо, як характеризує Безіл, що обожнює Доріана, ставлення юнака до себе: "...часом він буває страшенно бездумний і, здається, навіть з радістю завдає мені болю. В такі моменти я відчуваю, що моя душа для нього - це наче квітка в петельці, наче маленька оздоба, що тішить його марнославність один лише літній день..." Таким чином егоїзм, захоплення власним "я", абсолютна байдужість до близьких людей - властивість особистості Доріана.

8. Що ж створив Доріан Грей?

Доріан Грей став творцем власного життя. Весь час він за порадою лорда Генрі прагнув: "...стати глядачем власного життя...". Йому приносило насолоду спостереження за розкладом своєї душі. Він часто "...ставав із дзеркалом у руках перед власним портретом, дивлячись то на злостиве, дедалі старіше обличчя на полотні, то на прекрасне і все юне ще лице, що всміхалося до нього з люстра. Чим гострішав контраст, тим своєрідніша була насолода. Він усе дужче закохувався у власну вроду і все більш зацікавлено спостерігав розклад власної душі". 
Доріан для себе усвідомлює, що для нього "...саме Життя було перше і найвеличніше з мистецтв... Він прагнув виробити цілий новий спосіб життя, що виходив би з розумних філософських засад, що мав би свої впорядковані принципи, - і найвищий сенс існування бачився йому в одуховленні почуттів".  
Лорд Генрі підтверджує, що витвором Доріана стає його власне життя: "...ви ніколи нічого не створили - не вирізьбили жодної статуї, не намалювали жодної картини, не витворили анічогісінько поза собою! Ваше мистецтво - це ваше життя. Ви поклали себе самого на музику. Дні ваші - це ваші сонети." Одночасно цей вислів лорда Генрі означає те, що Доріан не залишив після себе нічого продуктивного, бо займався все життя лише власною персоною.
 Завдання: Пояснити закономірність фіналу твору: життєва безвихідь та самогубство Доріана.
Питання, складені групою.
  1. До чого прагнув Доріан Грей усе життя? Чи виявилася продуктивною філософія гедонізму? 
  2. Підтвердіть чи спростуйте думку лорда Генрі: "...ніщо не лікує так душі, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як душа" стосовно Доріана Грея. 
  3. Від чого Доріан отримував насолоду? 
  4. Що цікавило Доріана в речах, в людях, в релігії, в мистецтві? 
  5. Яким шляхом рухається герой - шляхом розвитку чи деградації? Що розвивав усе життя в собі Доріан? 
  6. Чи задоволений герой своїм життям?
Результати роботи групи 
1. До чого прагнув Доріан Грей усе життя? Чи виявилася продуктивною філософія гедонізму? 
Сам герой у кінці твору дає відповідь на те, до чого він прагнув у житті: "Я ніколи не прагнув щастя...Я шукав задоволення. І знаходив занадто часто". Отже виявляється, що щастя і задоволення - різні речі. І для щастя одного задоволення замало. 
Рятуючись від самого життя, Доріан сприймає поради лорда Генрі як керівництво до дії: "Так, потрібен, як і завбачав лорд Генрі, новий Гедонізм, що має заново перебудувати життя, вирятувавши його від суворої і огидної пуританщини..."
Юнак не здатен відрізнити добро від зла, його цікавить "...якраз самий досвід, а не плоди досвіду, солодкі чи там гіркі..." Для героя важливо "...розкошувати кожною миттю життя, яке й саме є тільки скороминуща мить". Безцільне життя героя показує, що завжди треба продумувати наслідки своїх вчинків і ставити в житті правильну мету.
Філософія гедонізму, так красиво розписана лордом Генрі і сприйнята Доріаном як власна життєва програма запевняла, що "...справжній сенс життя полягає в шуканні краси". Життєвий досвід Доріана в романі показав, що для виявлення сенсу життя однієї краси замало. Таким чином, гедонізм - не кращий спосіб поєднувати моральність з насолодою і радістю. І якщо майбутнє Доріана Грея нас не влаштовує, потрібно пошукати щось інше.

2. Перевірте деякі правила гедонізму, проголошені лордом Генрі на долі Доріана Грея:
А) "...ніщо не лікує так душі, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як душа" 
Б) "...згрішивши, ми покінчуємо з гріхом..", "Єдиний спосіб збутися спокуси - піддатись їй".
  
А) "Душу треба лікувати відчуттями, а відчуття - душею...". Ці слова лорда Генрі Доріан переосмислює після скоєного ним злочину - вбивства Голворда: "Як настирливо ці слова бриніли йому у вухах! Так, душа його смертельно заслабла. Невже цьому правда, що відчуття могли б вилікувати її? Пролито ж невинну кров! Хіба це можна чим спокутувати? О ні, за це нема спокути..." І хоч лорд Генрі стверджує у розмові з Доріаном, що "...злочин - те саме, що для нас мистецтво: просто засіб збуджувати відчуття", скоївши злочин герой робить висновок про невірність цих слів. А хіба можна вилікувати душу тими відчуттями, у які поринає герой у найганебніших притонах Лондона? "...його покусані губи знов і знов доїдливо повторювали ті манливі слова про душу й відчуття, аж поки ввиділись йому в них повний вираз його настрою і схвалення розумом його пристрастей... Бридота, колись ненависна йому... - це єдина реальність. Брутальна лайка,... відчайна розбещеність,... негідність злодіїв та всілякої потолочі вражали тепер його уяву дужче, ніж усі вишукані творіння Мистецтва і мрійні образи Пісні. Вони були якраз тим, чого він потребував для забуття". Тобто, якщо відчуття брутальні, то чи в змозі вони лікувати? - ніби ставить нам питання автор роману.
Доріан намагався вилікувати душу за допомогою наркотиків. "Ці скорчені руки й ноги, порозкривані роти, невидющо втуплені тьмаві зіниці - наче заворожували його. Він знав муки того чудного раю, де вони зараз витали... Він хотів... утекти від самого себе".
Але це герою не вдається "...за одну-єдину провину мусиш платити так часто і все-таки лишатись вічним боржником". 
Отже, у Грея було досить різних відчуттів, але вони ніяким чином не вилікували його душу. 
Б) Перевіримо ще одне правило геддонізму: "...згрішивши, ми покінчуємо з гріхом..", "Єдиний спосіб збутися спокуси - піддатись їй". 
Сам лорд Генрі спростовує свої слова у розмові з Доріаном.
Грей питає в нього: "Ви думаєте, що той, хто раз вчинив злочин, може й знову таке саме зробити? Генрі відповідає: "...та що завгодно може бути приємним, досить лише призвичаїтись... Це одна з найважливіших таємниць життя".

Доріан у кінці роману зрозумів, що "...потяг до гріха... так опановує людину, що кожною жилкою її тіла, кожною клітиною її мозку кермують... небезпечні інстинкти. У такі моменти люди втрачають свободу волі. Мов автомати, сунуть вони до жахливого кінця. Можливість вибору для них тоді виключена, а сумління або вбите, або ж як існує, то тільки щоб надати бунтові принадності, а непокорі - чарів."
Отже, слідувати цьому правилу легко - роби все, що заманеться. Але піддавшись спокусі, ти не можеш зупинитися: кожна спокуса тягне за собою іншу. Протистояти спокусі набагато важче, адже треба боротися з собою, плисти проти течії.
 
3. Від чого Доріан отримував насолоду?
 
Щоб зрозуміти нездорові прагнення героя, давайте пригадаємо деякі "задоволення" Доріана Грея:
  • спостерігати, як кохана дівчина стає схожою на пораненого звіра, вмовляючи пробачити її;
  • розважатися у бридких притонах Лондону; корчитися в екстазі під дією опіуму;
  • прокручувати ніж у голові свого друга;
  • шантажувати і доводити до самогубства близьких людей;
  • зваблювати пристойних жінок;
  • ганьбити друзів...
4. Що цікавило Доріана в речах, в людях, в мистецтві? Для героя мала значення лише зовнішня краса. У нього розкішний будинок, інтер'єри якого вражають кількістю антикварних речей. Він користується шикарним посудом, відвідує концерти і театри з метоє отримати естетичне задоволення.
Доріан витончено одягається: "Не гребував він і Модою..., вабив його і Дендізм, який пробує по-своєму утвердити абсолютність відносного розуміння краси. Його манери одягатись... справляли помітний вплив на молодих чепурунів на балах у Мейфері і в клубах на Пел-Мел. Вони мавпували його в усьому, силкуючись і собі бути такими ж вишуканими та чарівними навіть у дрібницях, які для самого Доріана не мали жодної ваги". Але глибоко Грей нічим не цікавиться. Наприклад, у релігії Доріана цікавили лише зовнішні атрибути, чужі таємниці життя: "Його чарувало куріння кадильниць... не без цікавості позирав на похмурі сповідальні і часом засиджувався в їх тьмяній тіні, прислухаючись до шепотів чоловіків та жінок, що через витерті ґрати виповідали правду своїх життів".

5. Яким шляхом рухається герой - шляхом розвитку чи деградації? Що розвивав усе життя в собі Доріан? Доріан розвиває свої зовнішні почуття, наприклад,
Почуття дотику:
"Я люблю красиві речі, яких можна торкатись і брати до рук. Старий грезет, зелена бронза, лаковані дрібнички, різьблення із слонової кості, вишукані інтер'єри, розкіш, пишнота - усе це дає чимало втіхи".

"Доріан любив стояти навколішки на холодних мармурових плитах..." ;
"...заходився вивчати коштовне каміння. Часто, бувало, увесь день сидів він, то перебираючи, то розкладаючи по скриньках камінці зі своїх скарбів..."
Почуття нюху: "...він узявся за вивчення ароматичних речовин та секретів їх виробництва - сам переганяв пахучі олії, палив запашні смоли Сходу".

Почуття слуху: "...іншим часом він цілковито віддавався музиці і в своєму будинкові... улаштовував незвичайні концерти... Він визбирував з усіх кінців світу найчудернацькіші музичні інструменти. Доріана чарувала сама химерність цих витворів, своєрідним захватом проймала його думка, що Мистецтво, як і Природа, має теж страховища - речі, потворні на форму і бридкі на голос. ...сидячи знову в опері... захоплено слухав "Тангейзера" і в увертюрі до цього величного твору вловлював відбиття трагедії своєї власної душі.
Почуття зору: "...увага перекинулася на вишивані прикраси і гобелени". Але, згаївши багато часу на збирання своїх колекцій, Доріан розуміє усю марність цих занять: "...збирав Доріан у своєму розкішному будинку всі ті скарби - лише вбачаючи в них засіб забутись, бодай ненадовго скинутися страху, який інколи ставав уже майже нестерпним".

Розвиваючи зовнішні почуття, Доріан не приділяв уваги внутрішньому розвиткові. "Я не хочу підкорятися своїм почуттям. Я хочу розкошувати ними, тішитись удосталь, - але щоб вони були мені підвладні!" Тому в духовному сенсі Доріан деградує.


6. Чи задоволений герой своїм життям?
У розмові з лордом Генрі Доріан сам дає відповідь на це запитання:Лорд генрі вважає, що Доріан має все, "що тільки людина може побажати. Будь-хто залюбки помінявся б з вами!"А Доріан відповідає, що "залюбки помінявся б із будь-ким!... Той бідолашний селянин, що його оце вбито, щасливіший за мене. Я не маю жаху перед Смертю..." Наприкінці твору Доріан все частіш критично оцінює себе: "...я занадто багато вчинив гріхів". Він жаліє за втраченим, неправильно прожитим життям: "Доріана опосіла пекуча туга за непорочною чистотою своєї юності... Доріан добре знав, що ославив себе ганьбою, спаплюжив душу, сповнив потворністю уяву; він усвідомлював, що справляв згубний вплив на інших і що від цього мав страшенну насолоду; він знав, що проти всіх тих життів, які стикалися з його власним, його було найкраще, і так же багато від нього сподівалося, а він покрив його безчестям..."
Наприкінці твору героя переслідує страх, породжений муками совісті: "...сумління може збудити до життя моторошні фантоми... і примусити їх рухатись перед людиною... привиддя його злочинів вдивлялось у нього з темних закутнів, глумилося з нього із потайних сховків, нашіптувало йому щось у вуха під час бенкетів, розбуджувало його крижаним дотиком зі сну!" Найдужче гнітила Доріана "...смерть власної душі в живому тілі". Отже фінал героя став логічним завершенням його життя.
Доріан не виходив з будинку, ...знеможений диким страхом перед смертю, але й до життя вже збайдужілий. 
Ви маєте все, що тільки людина може побажати. Будь-хто залюбки помінявся б з вами! А я залюбки помінявся б із будь-ким!.. Я не маю жаху перед Смертю... тільки наближення Смерті жахає... жах поймав кожну клітину його тіла. Життя раптом стало для нього таким огидним тягарем, що його несила було зносити.


ГРУПА № 2 Функція образу Генрі Воттона

Завдання: Сформулювати правила життя лорда Генрі

Питання, складені групою
  1.  Поясніть поняття "гедонізм"?
  2. Які цінності сповідує Генрі? Сформулюйте основні приинципи філософії гедонізма, запропоновані лордом Генрі в романі. 
  3. Чи слідує сам лорд Генрі філософії гедонізма? У чому лорд Генрі вбачає справжні задоволення?

Результати роботи групи

1. Поясніть поняття "гедонізм"?
Гедонізм (грец. hedone - насолода) - філософсько-етичне вчення, згідно з яким вищою метою і найбільшим благом людського життя є чуттєве задоволення: отримання насолоди і уникнення страждань. Вперше розвинений у вченні грецького філософа Аристиппа Киренського (435-355 до н.е.), який учив, що добром є все те, що приносить насолоду. Як світогляд гедонізм відстоює пріоритет потреб індивіда перед соціальними правилами як умовностями, що обмежують його свободу, пригнічують його самобутність. 
Гедонізм не допускає ніяких обмежень насолоди, не визнає контролю. На це звернув увагу Сократ (469 - 399 до н. е.). Він наполягав на розрізненні задоволень - поганих і хороших, щирих і помилкових, бо життя, віддане насолоді, неминуче веде до шаленства. Аристотель (384 -322 до н. е.) вважав, що задоволення як таке не є благом і не гідне вибору само з себе.

Ідеалом Епікура (342 - 271 рр.. до н. е.) була відлюдність життя, повна чуттєвих і духовних насолод, що не приносять пересичення і страждання. Вищим благом Епікур вважав стан атараксії («свободи від тілесних страждань і душевних тривог»). Під задоволенням Епікур розумів відчуття, "одержуване не тільки за допомогою смаку, любовних насолод і слуху, але і за допомогою сприйняття гарної форми" (тобто естетичне). 
В добу Відродження ідеї гедонізму одержали новий імпульс, ставши засобом гуманістичного утвердження цінності людини у всіх її життєвих проявах. 
Для просвітителів гедонізм був засобом вираження духовної опозиції релігійно-догматичному світогляду. 
Християнство протиставляє гедонізму аскетизм (обмеження і придушення чуттєвих потягів, бажань («умертвіння плоті») як засіб досягнення релігійних або етичних цілей).

Кант (1724-1804) не приймає гедонізм за прихильність до чуттєвого, не здатного задати основу моралі. Таким чином, гедонізм - це спосіб життя, відповідно до якого головними цінностями є насолода і задоволення, пов'язані з життям тіла (сексом, їжею і т. п.)



2. Які цінності сповідує Генрі? Сформулюйте основні правила філософії гедонізму, запропоновані лордом Генрі в романі. Новий гедонізм - ось що потрібне нашому вікові. Мета життя - розвиток власного "я". Повністю реалізувати своє єство - ось для чого існує кожен з нас.
...згрішивши, ми покінчуємо з гріхом...
 Єдиний спосіб збутися спокуси - піддатись їй.
...ніщо не лікує так душі, як відчуття, і ніщо не лікує так відчуттів, як душа. ...юність - це єдина річ у світі, яку варто мати!

Краса є прояв Генія... Краса - одна з великих істин світу... Краса - це поза всякими сумнівами. Їй дано божественне право на верховенство, Вона робить принцами тих, хто її має... вона не така тлінна, як Думка. Краса є дивом з див. ...тільки поверхові люди не можуть судити із зовнішності. Справжня таїна життя - це видиме, а не невидиме... Розкошуйте часом, допоки юні!

Нічого не проминіть, шукайте всякчас нових вражень. 
Гріх - це єдина барвиста річ, що залишилась нам нині. 
Яскраві барви, краса, радість життя - ось що має викликати симпатії людини. 
...тільки за єдиним людина ніколи не жалкує - за власними помилками й дивацтвами. ...справжній сенс життя полягає в шуканні краси.


3. Чи слідує сам лорд Генрі філософії гедонізму? У чому лорд Генрі вбачає справжні задоволення?
Художник Безіл каже в романі про лорда Генрі: "Ти ніколи не кажеш нічого морального і ніколи не робиш нічого неморального. Твій цинізм - це тільки поза." Це висловлювання можна спростувати поведінкою героя. Лорд Генрі любив спостерігати за почуттями людей: "І які захопливі були почуття інших людей! Куди більше захопливі, ніж їхні думки..." і вважав, що "...людське життя - це єдине, що варто вивчати..."

Генрі збуджували неабиякі задоволення: "Спостерігати несхильну логічність пристрастей і забарвлене емоціями життя інтелекту - завважувати, де вони стикаються і де розходяться, в який момент вони у злагоді, а коли у розладі - це справжня насолода. Що там ціна, яку за це платиться! За нові, незвідані відчуття не шкода й найвищої заплати!" 
Справжне задоволення лорду Генрі приносив "...вплив твій на іншу людину - як він зачаровує!... Переносити... власну душу в чиїсь граційні форми; чути, як твої власні думки відлунюють до тебе, збагачені музикою пристрасті і юності; вливати в когось власний темперамент...- в усьому цьому справжнє задоволення, може, навіть найповніше задоволення, що тільки можливе в такому обмеженому й вульгарному віці, як наш вік, вкрай плотський у своїх насолодах і вкрай банальний у своїх потягах..." 
Генрі Воттон відчував "...гостру насолоду, граючи неусвідомленим себелюбством юнака".Отже, Генрі більш за все цікавить власна насолода, яку він вбачає у впливові на іншу людину, можливості керувати нею.


Завдання: З'ясувати, у чому полягала привабливість образу Воттона.
Питання, складені групою
  1. Чи був Генрі Воттон непересіченою особистістю? Чим він приваблював? У чому полягав його талант?
  2. Як використовує свій талант лорд Генрі у стосунках з Доріаном?

Результати роботи групи

1. Чи був Генрі Воттон непересіченою особистістю? Чим він приваблював? У чому полягав його талант?  
Лорд Генрі був у якомусь сенсі талановитою людиною. Невипадково його в романі величають Принц Парадокс, адже саме з вуст Воттона постійно звучать парадокси (думки навиворіт, як назвав їх К. Чуковський). Вони суперечать усталеним уявленням, і тому виглядають дуже привабливо. Лорд Генрі дійсно майстерно володіє словом: "А лорд Генрі... заходився жонглювати своєю думкою, змінюючи її раз у раз до невпізнання: то відкидаючи її, то переймаючи, то примушуючи її веселково іскритися в спалахах його уяви, то окрилюючи її парадоксами.... Це була блискуча імпровізація. Лорд Генрі відчував на собі зосереджені очі Доріана Ґрея, і усвідомлення того, що серед присутніх є душа, яку він прагне заполонити, наснажувало його дотепністю і забарвлювало йому уяву. Осяйні образи його яскравої фантазії геть відмітали вимоги розуму. Мимохіть піддаючись цим чарам, слухачі забували себе і радо йшли на клич його сопілки. Доріан Ґрей і на мить не зводив з нього пильного погляду, сидячи, мов заворожений..."

2. Як використовує свій талант лорд Генрі у стосунках з Доріаном?
Маючи на меті підкорити своєму згубному впливові Доріана Грея, Генрі Воттон керується принципом " Усі засоби згодяться"
У спілкуванні з юнаком інструментами лорда Генрі були слова, якими він вміло жонглював, видаючи брехню за правду у формі парадоксів; мелодійний голос, граціозні рухи рук, томні очі. Все це зачаровувало Доріана і забезпечувало успіх впливу Генрі.

Прослідкуємо, як лорд Генрі впливав на Доріана вербально: "...слова! Самі слова! Але які моторошні! Які ясні, промовисті, жорстокі! Від них не втечеш. І до того ж - які в них невловні чари! Слова ці, здавалося, надають відчутної форми туманним маренням, і бринить у них своя музика, така ж солодка, як у віоли чи лютні. Самі слова! Та чи ж є що-небудь так само реальне, як слова?"2

Щоб заворожити юнака Генрні використовував голос, жести, погляд: "...низьким мелодійним голосом вів далі лорд Генрі з граціозним помахом руки...", "...заперечив лорд Генрі, мрійно дивлячись на нього своїми томливими очима". "Це романтичне смагляве обличчя і стомлений вигляд збуджували цікавість. Було щось несказанно-принадне в його низькому млосному голосі. Навіть ці руки - холодні, білі, подібні до квітки, - мали своєрідні чари. На звук його голосу вони мелодійно рухались і, здавалося, теж промовляли щось по-своєму."

Таким чином, зваблюючи Доріана своєю теорією гедонізму, філософією насолод, що прикриває розпусту, лорд Генрі вміло використовує свій талант ховати аморальний зміст за красивою естетичною формою.

Завдання: Визначити роль Генрі Воттона в житті Доріана Грея

Питання, складені групою
  1. Чому Доріан зацікавив лорда Генрі? Яку мету переслідує Воттон стосовно юнака?
  2. Чим стає для Генрі Доріан?
  3. Як ставиться Генрі до свого творіння?
  4. Чи усвідомлює Воттон свою владу над юнаком?
  5. Позитивним чи негативним є вплив Генрі на Доріана?
  6. Яку функцію виконує образ Генрі Воттона у розкритті ідеї твору?
Результати роботи групи

1. Чому Доріан зацікавив лорда Генрі? Яку мету переслідує Воттон стосовно юнака? Доріан збуджує у Генрі "...щиру зацікавленість ...цей юнак... - чудовий образ. В усякому разі, з нього може розвинутися щось чудове. ...З нього можна витворити що завгодно. Його можна зробити титаном - або забавкою. Який живий жаль, що така врода приречена загинути!...
Лорд Генрі обрав Доріана об'єктом своєрідного експерименту: "Мало хто коли цікавив його так, як Доріан Ґрей ...тепер вивчення Доріана ставало ще цікавішим! Лорд Генрі завжди захоплювався методами природничих наук, але ординарні їх об'єкти видавались йому нудними й мізерними. Отож він почав з розтину самого себе, а кінчив розтином інших. Людське життя - це єдине, що варто вивчати, вважав він".
"Лордові Генрі було ясно, що тільки експериментальним методом можна домогтись успіху в науковому аналізі пристрастей і що вивчення Доріана Ґрея обіцяє плідні наслідки". 
А так як лорда більш за все цікавили "люди без принципів", бездумні і ті, що піддаються впливові, то Грей став ідеальним об'єктом вивчення. 
Метою Генрі стало володіти душею Доріана: "Він спробує підкорити Доріана своєму впливові - та, власне, вже наполовину досяг цього. І ця чудесна душа скорятиметься йому" Для Генрі було приємним "...усвідомлення того, що серед присутніх є душа, яку він прагне заполонити..."

 
2. Чим стає для Генрі Доріан?Юнак Доріан стає для Генрі своєрідним витвором: "Лорд Генрі розумів... Доріан великою мірою був його, Генрі, творінням..." 
Лорд Воттон вважає себе майстром: "Пересічні люди чекають, поки саме життя явить їм свої таємниці, але кільком обраним життєві тайни розкриваються ще до того, як запону відслонено. Часом це наслідок впливу мистецтва і, головне, літератури, що діє безпосередньо на почуття та розум. Але вряди-годи функції мистецтва перебирає складна індивідуальність, котра, власне, й сама є витвором мистецтва, - Життя-бо також виплекує шедеври, як творять їх поезія, скульптура, малярство".



3. Як ставиться Генрі до свого творіння?
 
Лорду Генрі абсолютно байдужа доля Доріана: "Яка розкіш - спостерігати за ним! Із своїм чудовим обличчям та чудовою душею він немов і створений задля того, щоб ним захоплюватись. Байдуже, чим це все скінчиться, байдуже, яка доля судилася йому! Він схожий на ті граційні постаті з маскараду або п'єси, що їхні радості чужі нам, але страждання - збуджують у нас почуття краси. Їхні рани - немов червоні троянди". 
Лорд Генрі стежив за ним з ледь помітним почуттям задоволення. Наскільки Доріан різнився від того сором'язкого, несміливого хлопця, що його він здибав у робітні Безіла Голворда! Вдача його немовби тільки-но розквітла і вже викинула пломенистий цвіт. З потайного сховища вийшла Душа, і Бажання постало, щоб зустріти її в дорозі. 
Коли Безіл запевняє Генрі в тому, що "...якби життя Доріанове було розбите, тебе б це більш, ніж кого, боліло!", то лорд заперечує: "...розбитим є якраз те життя, ріст якого затримано. Поліпшувати людську природу - означає просто псувати її..." Отже, для Генрі Доріан - творіння, але "виліплює" він його за своїми забаганками, неморальним, вкладаючи у нього власну, збочену душу. Його тішить піддатливість Доріана його впливові. Крім того Генрі дивиться на Доріана як на суб'єкт вивчення, експерименту. При цьому важливо зазначити, що Генрі байдужий до наслідків цього експерименту.
 
4. Чи усвідомлює Воттон свою владу над юнаком?
 
Лорд Генрі прекрасно усвідомлював свою владу над юнаком: "Лорд Генрі розумів - і на цю думку його карі агатові очі радісно зблиснули, - що всі ті зміни в Доріані спричинив він, що це музика його мелодійних слів навернула Доріанову душу до тієї білявої дівчини і примусила юнака уклінно схилитись перед нею". Генрі впевнений: "Усе своє життя, хоч би що вам випало робити, ви розповідатимете мені". І Доріан погоджується: "Я не можу таїтись перед вами. Ви маєте якийсь чудний вплив на мене. Навіть якби я вчинив злочин, то й то зізнався б вам. Ви зрозуміли б мене". 
"...Лорд Генрі відчував на собі зосереджені очі Доріана Ґрея, і усвідомлення того, що серед присутніх є душа, яку він прагне заполонити, наснажувало його дотепністю і забарвлювало йому уяву".  Генрі був впевнений у тому, що Доріан завжди любитиме його, тому що: "Ви бачите в мені втілення всіх гріхів, які не маєте духу вчинити самі".

5. Позитивним чи негативним є вплив Генрі на Доріана? 
Як вважає сам лорд Воттон: "Доброго впливу взагалі не існує... Будь-який вплив неморальний... впливати на когось - означає віддавати комусь власну душу". А так як власна душа лорда збочена, і він ніколи не проповідує нічого морального, то і вплив його на юнака можна назвати негативним.

6. Яку функцію виконує образ Генрі Воттона у розкритті ідеї твору?
Генрі Воттон в романі - своєрідне уособлення духу зла. Протягом усього твору він пропонує Доріанові все нові й нові спокуси. Спочатку усіма доступними йому засобами (улесливими словами, голосом, жестами) він призводить бездумного героя Доріана до усвідомлення своєї вроди, поступово залучає до гріху, а після вбивства Сібілли навіть запевняє Грея у невинності. Цим він дуже нагадує біблійного змія, диявола, що постійно нашіптують Людині грішні думки. Завдання Людини - спиратися ним, ні в якому разі не вступати у співбесіду з гріхом. А слабка і безвольна людина на таке не здатна. Таким чином автор показує нам на прикладі долі Доріана, до чого може призвести спілкування і угода з духом зла. Крім того, на прикладі образу Генрі Воттона можна побачити, наскільки привабливим іноді видається гріх, має красиву оболонку, за його правилами легко жити, не треба докладати зусиль, старатися змінити себе, розвиватися. Живи, як хочеш - ось гасло гріха. Потурай усім своїм забаганкам - ось його правило. Дорогою самовдосконалення треба йти вгору, що набагато важче, ніж котитися донизу дорогою насолод. Але вгорі тебе чекає вершина, а внизу - тільки яма або болото. Генрні Воттон - приклад того, що гріх ніколи не заплямовує себе, він заплямовує людину - її носія. Автор цим образом показав нам наочне втілення спокуси, гріха, зла.


ГРУПА № 4 Функція образу Портрета

Завдання: Прослідкувати за метаморфозами, що відбуваються з Портретом протягом дії роману.

Питання, складені групою.
  1. Чию природу (тілесне) і чию сутність (духовне) відображує картина, намальована Безілом?
  2. Мимовільним заручником якої угоди стає Портрет? (Чому Портрет став змінюватися?) Які зміни відбуваються з Портретом протягом дії роману і з чим це пов'язано?
Результати роботи групи
1. Чию природу (тілесне) і чию сутність (духовне) відображує картина, намальована Безілом?
На картині було зображено зовнішність Доріана Грея: "...прекрасне бездумне створіння..." з чарівною вродою, "юний Адоніс, наче зроблений із слонової кості й трояндових пелюсток!"Але художник Безіл пояснює Воттону, що "Натурник - то суто зовнішнє. Маляр на полотні розкриває не його, а скорше самого себе."  І пояснює, що "виказав у ньому таїни власної душі", "занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет" Отже, можна зробити висновок, що за природою Портрет - зображення прекрасної вроди Доріана, але за сутністю - відображення прекрасної душі Безіла.

2. Мимовільним заручником якої угоди стає Портрет? (Чому Портрет став змінюватися?) Які зміни відбуваються з Портретом протягом дії роману і з чим це пов'язано?

Портрет стає змінюватись за химерним бажанням Доріана Грея, "...щоб він сам залишався повік молодим, а старішав його портрет, і щоб його власна врода ніколи не марніла, а весь тягар його пристрастей та вад лягав на обличчя портретові." За здійснення цього бажання Грей ладен був віддати навіть власну душу. Так і сталося. Відтоді Портрет бере на себе функцію душі Доріана. Автор детально описує перші зміни в Портреті, що були пов'язані зі смертю Сибіл Вейн. Коли Доріан, розчарувавшись в грі Сибілли, жорстоко ображає дівчину, він повертається додому і зауважує на портреті «lines of cruelty round his mouth» (складка жорстокості біля вуст).
Далі у творі зміни на портреті детально не описуються. Ми дізнаємося лише, що обличчя на полотні ставало "...злостиве, дедалі старіше", з'являлися "...бридкі складки, що зорювали зморшкувате чоло і облягом обважували чуттєвий рот". Руки стали огрубілі і обрезклі. "Гидкі знаки неморальності... не знищили подібності портрета до нього самого...  розбещеність і наруга, що промовляють із намальованого обличчя..."
Наступного разу ми вже бачимо портрет очима Безіла. Художник "...побачив на полотні бридотно вишкірене обличчя... Лице, хоч як жахливо знівечене, все ще зберігало часточку його чарівної вроди. Поріділі кучері ще трохи яскріли золотом, і ясною барвою ще горіли сластолюбні уста. У припухлих очах помітні були рештки їх вабливої блакиті, і не зовсім ще зникли благородні обриси точених ніздрів та стрункої шиї".
Після вбивства художника Безіла на портреті ми бачимо "...хтивий усміх..." а "...на руці портрета ота огидна волога, червона й лискуча, неначе полотно випрівало кров'ю..." 
У фіналі твору портрет так само відразливий: "...в очах з'явилося щось підступне та рот скривило лицемірним усміхом... червона волога на його руці начебто ще пояскравішала, ще більш скидаючись на тільки-но пролиту кров... Вона розповзалася по зморшкуватих пальцях, мов якась жахлива хвороба... Кров була й на ногах портрета, немовби вона скапувала. Кров була навіть на тій руці, яка не тримала ножа! ".


Завдання: Визначити роль Портрета у житті Доріана Грея.
Пояснити закономірність фіналу твору: чудовий Портрет та жахливе тіло Доріана. 
Визначити місце Портрету в системі образів роману.

Питання, складені групою.
  1. Чим стає Портрет для героя? Яку частину його життя (тілесну чи духовну) несе на собі портрет?
  2. Чому Доріан стає залежним від Портрета? Чому герой ховає, а потім і ненавидить портрет? 
  3. Що допоміг Портрет зрозуміти Доріанові? 
  4. Спростуйте чи підтвердіть думку Генрі "Сумління і боягузтво - власне, одне й те саме... Сумління - це лише фасад боягузтва" 
  5. Навіщо автор вводить Портрет у систему образів роману?

Результати роботи групи 

1. Чим стає Портрет для героя? Яку частину його життя (тілесну чи духовну) несе на собі портрет?
Після того, як герой помічає перші зміни в портреті, Доріан розуміє, що його химерне бажання здійснилось, що "Портрет містить секрет його життя і виповідає усім правду." Герой усвідомлює, що власна душа дивиться на нього з Портрета.
"...портрет уже дечого навчив його. Завдяки портретові він усвідомив, як несправедливо, як жорстоко повівся із Сібіл Вейн".

У цей момент Доріан вирішує, що "Портрет... стане для нього наочним втіленням його сумління. Він опиратиметься спокусі", "портрет... стане для нього... провідником і вчителем у житті - тим, чим доброчесність є для одних, совість для інших, страх перед Богом для всіх... "

Жахливий портрет, "...дедалі змінюючись, являв йому на очі розклад його власної душі".Доріан називає Портрет своєю потворною тінню, рокованою "...нести тягар, що належав йому самому".

Доріан бачив у портреті "...справжню свою душу". 
Безілові він каже , що "Це обличчя моєї душі". 
У кінці роману Доріан грей називає портрет дзеркалом своєї душі.
Доріан називає Портрет своєю душею, своїм сумлінням, своїм дзеркалом, провідником, вчителем у житті. Отже герой розуміє, що живе неправильно, адже уся правда про його життя - на портреті. І скільки б йому не вдавалося обдурювати інших, самого себе не обдуриш. Мабуть про це хоче нам нагадати автор. Бо кожна людина завжди знає про свої гарні і погані вчинки, навіть якщо відсутні свідки цих вчинків. І саме це й називається в людині совістю, душею. Для Доріана совістю, душею став Портрет.

 
2. Чому Доріан стає залежним від Портрета? Чому герой ховає, а потім і ненавидить портрет? Чому фінал твору закономірний? "Часто він нишком скрадався до... кімнати... і ставав із дзеркалом у руках перед власним портретом... Чим гострішав контраст, тим своєрідніша була насолода."
Часто герой "...сідав перед портретом, часом із ненавистю і до нього, й до себе, а то з визивною гордістю індивідуаліста... осміхався приховано-зловтішно до своєї потворної тіні, рокованої нести тягар, що належав йому самому".

По кількох роках Доріан "...просто не міг бути далеко від портрета, що зробився таким важливим складником його життя."

У кінці твору герой зрозумів, що "Портрет цей - немовби його сумління. Атож, сумління... Ну, так він його знищить! ...раптом збурилася в ньому ненависть до власної вроди... ось що знівечило йому життя, - його врода і його молодість...

...коли минуле помре, він, Доріан, стане вільний. Цей ніж покінчить з надприродним життям душі в портреті, і, позбавившись його зловісних пересторог, Доріан віднайде врешті спокій." 
Отже, портрет стає другою натурою героя, частиною його самого, двійником. І Доріан це прекрасно розуміє, тому й відчуває насолоду, що частина його прихована від сторонніх очей, що він вправно приховує своє справжнє єство. У фіналі твору, намагаючись позбавитися мук совісті, Доріан вирішив покінчити з портретом, адже саме він був його совістю. Але прорахунок героя полягав у тому, що він і Портрет були єдиним цілим, отже замахуючись на Портрет, Доріан замахувався на себе самого. Тому він вбиває себе, а Портрет позбавившись залежності від угоди Грея, повертається до свого колишнього прекрасного стану. Фінал твору ще раз доводить, що врешті решт ніхто і ніщо, крім самої людини, не винен у її вчинках: "Неча на зеркало пенять, коли рожа крива". Адже розумна, розважлива людина повинна сама будувати своє життя і нести відповідальність за кожен крок.


4. Що допоміг Портрет зрозуміти Доріанові? 
За твердженням Генрі: "...душу має тільки Мистецтво, а людина - ні". Але Доріан заперечує: "Ви помиляєтеся, Гаррі. Людина має душу, і душа ця жах яка реальна. Її можна купити, продати, проміняти. Її можна отруїти або зробити досконалою". 
Завдяки Портретові "Доріан добре знав, що ославив себе ганьбою, спаплюжив душу, сповнив потворністю уяву; він усвідомлював, що справляв згубний вплив на інших і що від цього мав страшенну насолоду; він знав, що покрив своє життя безчестям..." 
Після вбивства Безіла героя гнітила "...не смерть художника - смерть власної душі в живому тілі, ось що найдужче допікало".  Доріан розуміє, що "...його обов'язок - зізнатись, віддати себе на осудовисько людське, перетерпіти вселюдну покуту... Є Бог, і він вимагає від людей у гріхах своїх сповідатись перед землею так само, як і перед небом. І ніщо не очистить його, аж доки він не зізнається у своєму злочині..."



5. Спростуйте чи підтвердіть думку Генрі "Сумління і боягузтво - власне, одне й те саме... Сумління - це лише фасад боягузтва" 
Совість - це якір порятунку, знак того, що ще не все втрачено. Совість не дає схилятися до зла, змушує людину переглядати свої вчинки, боятися заподіяти біль іншим. Совість - моральний закон всередині людини, внутрішній голос, що бореться з величезним і вимогливим «ХОЧУ». Доріана Грея постійно мучила совість. Вона заважала його гедонізмові, тому що муки совісті пов'язані з неприємними спогадами. 
Коли Доріан помітив перші зміни в портреті, то зрозумів, що вони пов'язані з його совістю: "...портрет, що намалював Безіл, стане...провідником і вчителем у житті - тим, чим доброчесність є для одних, совість для інших, страх перед Богом для всіх нас... Докори сумління можна заглушити опієм, моральні збудники приспати наркотиками. Але тут...- видимий символ деградації, спричиненої гріховністю..." 
Щоб позбавитися мук совісті Доріан став каятися у листі до Сібіл: "Сторінку за сторінкою він вкривав виразами пристрасного каяття і ще пристраснішого болю. Самоосуд нам дарує незрівнянну насолоду: коли ми ганимо самі себе, то відчуваємо, що ніхто інший не має права ганити нас. Відпущення гріхів дає нам не священик, а сама сповідь. Закінчивши листа, Доріан відчув себе вже прощеним". 
Доріан заявляє лорду Генрі: "Я вже пройшов через усе це (докори сумління)... І зараз я безміру щасливий. Хоча б тим, що я пізнав, що таке совість. ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО ВИ МЕНІ КАЗАЛИ. Ні, це найбожественніше в нас! Більше не глузуйте з неї, Гаррі, - принаймні переді мною. Я хочу бути доброчесним. Я не можу й думки припустити, щоб моя душа стала потворною". 
Після вбивства Безіла, Доріан розуміє, що "...вслід за гріхом приходять докори сумління." 
Наприкінці життя Доріан жалкує про угоду з портретом: "То ж був початок його згуби. Краще б кожен його гріх призводив до швидкої і неомильної кари. Покара очищує душу. Не "прости нам гріхи наші", а "покарай нас за провини наші" - ось така має бути молитва людини до всесправедливого Господа".

Совість, мораль ... Що було б, якби людина була позбавлена і того, і іншого? Чим би вона відрізнялася від тварин? Виходить, ці незручні «надмірності» роблять людину вищою істотою, здатною на боротьбу і подвиги, створеною, щоб знати Бога ...

 
5. Навіщо автор вводить Портрет у систему образів роману? 
Автор вводить Портрет до системи образів роману, щоб наочно показати Людині її совість. Адже сумління завжди десь глибоко в нас, і нам неприємно іноді відчувати його муки, докори. Але без цього людина не існує. Це той внутрішній закон всередині кожного, який був вбудований в людину в момент створення її Богом. Таким людям, як Доріан, Совість постійно не дає спокою, як Портрет у романі. Вона нагадує їм про гріхи. Позбавитися її неможливо, можна тільки каятися у своїх неправедних вчинках, сподіваючись на Боже милосердя. Отже, Портрет - наочне втілення Совісті Людини.

11 коментарів:

  1. Цікавий і творчий підхід до проведення уроків. Розподіл діяльності учнів спонукає їх до глубокого, вдумливого читання, детального аналізу тексту, роботи в групах. Урок сподобався багатством видів роботи з використанням засобів сучасних технологій.
    З повагою, Возна Вікторія Олександрівна

    ВідповістиВидалити
  2. Якщо ти хочеш, щоб твоїм предметом щиро зацікавились діти, подумай над тим, як зробити його привабливим, незвичайним для сприйняття, схожим на гру. І не йми віри в те, що гра лише для маленьких. Навчаючи - грайся, граючи - вчись!
    В педагогічній майстерні О.Невмержицької я побачила як вчитель зацікавлює учнів, робить урок цікавим, креативним, творчим.
    Вчитель вміло використовує інноваційні педагогічні технології в процесі вивчення постаті Оскара Уайльда.Дякую за прекрасний сучасний урок.З повагою Марина Дорошенко

    ВідповістиВидалити
  3. Щоб урок вийшов вдалим, учителю потрібно докласти величезну кількість зусиль, часу, знань. Тільки тоді з`являється результат співпраці вчителя та учня. Е.Хоббард писав:"Учитель - це людина, котра вирощує дві думки там, де раніше зростала одна".
    Величезний плюс запропонованого проекту - робота всього класу з урахуванням умінь, знань учнів; він дає можливість спробувати осмислити складні філософські проблеми, що починають хвилювати підлітка: справжні людські цінності, сенс життя, поняття краси, співвідношення краси внутнішньої та зовнішньої.
    Дякую за прекрасну роботу.
    З повагою, Колеснікова Наталія

    ВідповістиВидалити
  4. Щоб урок вийшов вдалим, учителю потрібно докласти величезну кількість зусиль, часу, знань. Тільки тоді з`являється результат співпраці вчителя та учня. Е.Хоббард писав:"Учитель - це людина, котра вирощує дві думки там, де раніше зростала одна".
    Величезний плюс запропонованого проекту - робота всього класу з урахуванням умінь, знань учнів; він дає можливість спробувати осмислити складні філософські проблеми, що починають хвилювати підлітка: справжні людські цінності, сенс життя, поняття краси, співвідношення краси внутнішньої та зовнішньої.
    Дякую за прекрасну роботу.
    З повагою, Колеснікова Наталія

    ВідповістиВидалити
  5. Неординарний підхід до викладу матеріалу. Цілковита зацікавленість дітей. Нестандартне мислення. Спостерігати за подібними уроками одне задоволення О.Невмержицької.
    З повагою, Лінчук Світлана.

    ВідповістиВидалити
  6. Прокопенко
    Дуже цікавий творчий урок, який буде цікавим для учнів, бо змушує творчо працювати. Цікавий він і для учителів, бо будь-який творчий урок - це можливість навчатися і для учителя.

    ВідповістиВидалити
  7. Прокопенко
    Дуже цікавий творчий урок, який буде цікавим для учнів, бо змушує творчо працювати. Цікавий він і для учителів, бо будь-який творчий урок - це можливість навчатися і для учителя.

    ВідповістиВидалити
  8. Совер Тетяна.
    Система уроків О.Невмержицької-це вдалий експеримент.Оскар Уайльд - Принц Парадокс.Саме у парадоксальному ключі вчитель обирає назву проекту "Біблія для "чайників".Але такий парадоксальний підхід не тільки зацікавлює учнів, але й спонукає їх ретельніше підбирати матеріал та досліджувати текст роману.Весь клас задіяний у роботі - це великий плюс.Таким неординарним підходом учитель прискорила виконання класичної формули уроку:зацікавленість+робота+презентація результатів+підсумки=успіх.Бажаю О.Ф.Невмержицькій наснаги, творчого натхнення і справжнього задоволення від отриманих результатів.

    ВідповістиВидалити
  9. Руденко Наталія. Дякую пані Ользі за колосальну працю. Було дуже цікаво. Із задоволенням буду використовувати в своїй роботі.

    ВідповістиВидалити
  10. Парадоксальність назви проекту - це "стимулятор" для проявлення інтересу до пізнавальної діяльності учнів. Проект допомагає по-новому поглянути на загальновизнаний шедевр, відчути його актуальність та отримати інтелектуально-духовне задоволення та емоційно - естетичну навсолоду від осягнення прихованих смислів. Мабуть, саме в таких проектах формується творчо розвинена особистість, здатна висловлювати власну думку, обстоювати її.
    Дякую за урок. Лагуш Л.А.

    ВідповістиВидалити
  11. 030. Позначте, що відбиває портрет у романі: #
    життя душі; зовнішність, як і будь-який портрет;
    етапи фізіологічного старіння; людські вади.

    ВідповістиВидалити