Педмайстерня Л. Тарнавської



Людмила Тарнавська,

учитель світової літератури

НВК «Святошинська гімназія» м. Києва
 
Структурно-семантичний аналіз художнього твору і урок світової літератури: у пошуках відповідності. О. Вайльд «Портрет Доріана Грея».

І. Структурно-семантичний аналіз як ефективний засіб активізації читацького сприйняття учнів під час навчання світової літератури

           Досвід роботи (а його за плечима – двадцять сім років) переконує мене у неможливості і марності спроб відтворити стовідсотково щось, породжене чужим розумом. Максимум, що можна вдіяти, – спробувати вжитися у чужий спосіб думки і таким чином зробити частину (лише частину!) того, що читаєш, своїм. Тоді це перестає бути досвідом інших, а стає власним досвідом. Проте ніхто не стверджуватиме, що результат співпаде з тим, чого досягнув або очікував досягти попередник. Тобто я усвідомлюю неочевидність шляхів аналізу, якими проходимо ми з учнями під час роботи над романом Вайльда. Але структуральний підхід, який застосовую на уроках, дає хороші результати, адже дозволяє охопити не лише сюжетний рівень (про що йдеться в творі) і дійти не лише етичних висновків (яким не слід бути).
Сьогодні вважають, що структурні методи дослідження притаманні більшості сучасних наук. Про структурно-семантичний аналіз художніх текстів йдеться в роботах Ю.  Лотмана та Р. Барта. Ю. Лотман пропонує сприймати літературний твір як органічне ціле, в якому можна виділити певні частини. При цьому зясовується, що матеріальна складова тексту (тобто слова, з яких він складається) хоча й одна з найважливіших, все ж таки не є основною для аналізу твору. «Реальність тексту створюється системою відношень, тим, що має значимі антитези, тобто тим, що входить у структуру твору»[1].
Структура – це модель тексту, яку ми вибудовуємо й інтерпретуємо залежно від використання певної системи кодів, зокрема усвідомлення й відбору опозицій, важливих для «нарощування» змісту; знаходження домінуючих зв’язків; бачення конструктивних вузлів; розуміння системної єдності частин твору тощо. Тому різні люди «прочитують» кожен своє на сторінках одного й того самого тексту.

Оскільки ми маємо досліджувати літературні тексти, Ю. Лотман пропонує говорити про структурно-семіотичні (семантичні) методи. Головні серед них – виділення в тексті системотворчих елементів і зв’язків, необхідних для існування тексту за будь-яких змін (скорочення, перекази тощо), та позасистемних елементів (тобто таких, що не є постійними). Діючи так, можна побачити, що в тексті виділяють його внутрішню структуру, домінуючі зв’язки, впорядкованість. Ідея твору і його семантична організація проявляється саме через ці конструктивні елементи. Вони – код для дешифрації. Проте зводити роботу над текстом художнього твору лише до цього було би помилкою. «…художественное произведение — не рифмованные прописи, а органическое создание творческого гения их автора. Его надо не только понять — им надо насладиться, пережить, перечувствовать», – зазначає Ю. Лотман [2].

Безумовно схематичне зображення або опис загальної структури твору дає більше для розуміння його неповторності, ніж багаторазові заяви про цю неповторність. На жаль, нині твори-роздуми наших учнів перетворюються якраз на подібні декларації, адже їх змістове наповнення найчастіше зводиться до доведення загальноприйнятого морально-естетичного постулату. Та для того, щоб виділяти факти, треба мати систему відбору, тож слід створювати подібні системи, а не спрощувати учневі життя, надаючи йому клаптики з уривків текстів і думок розумних людей.


Г. Поспєлов зауважував, що зв’язне сприйняття тексту можливе тільки за умови його розуміння, тобто, щоб «розуміти», треба його «впізнавати»[3]. Найпростіше це побачити, працюючи над сюжетом твору. Але текст має унікальну властивість: включати навколишню дійсність в свою сферу і самому включатися в дешифрування явищ дійсності, тобто ми можемо виділяти й інші рівні сприйняття твору, крім сюжету (наприклад, проблематика, специфіка змалювання ситуацій та образів, ідейна наснаженість, поетика), «впізнаючи» їх на основі досвіду.
Накладання цих рівнів на уявну «вісь» складного комплексу життєвих, ідеологічних та естетичних уявлень людини – необхідна умова отримання художнього ефекту, бо щоб дешифрувати твір замало одного коду. Більше того – ми маємо прагнути знайти якомога більше таких кодів, по можливості не зациклюючись на вже відомих. Уявіть, що вам потрібно піднятися на велику гору, і ви бачите перед собою рівний битий шлях, що веде на вершину. Так от, цим шляхом треба скористатися в останню чергу. Входячи в різні «мови» культури, кожний конструктивний вузол тексту отримує кілька значень, і тому сенс оповіді знаходиться не в кінці її, а пронизує твір наскрізь, одначе його неможливо усвідомити, розглядаючи лише один рівень тексту. Для дешифровки тексту, для створення його структурної моделі часто використовують різноманітні схеми, малюнки тощо. Це знайшло відображення і в моїй системі роботи.
Я використовую в роботі питання пошукового характеру, велику кількість структурних схем і таблиць. Вважаю, що запитань має бути набагато більше, ніж відповідей, а на останньому уроці взагалі має залишитися запитання без відповіді – «на виріст», так би мовити. Адже, на відміну від машини, людина сприймає знайдену відповідь не як закінчення роботи, а, скоріше, як початок нової. Обов’язково активізую у свідомості учнів інтертекстуальні звязки, особливо на етапі актуалізації знань та під час закріплення матеріалу, коли перед ними постає завдання віднайти паралелі в сучасності до тих явищ суспільного, політичного, наукового та культурного життя, що були висвітлені на сторінках твору.
Мої міркування особливо стосуються роману «Портрет Доріана Грея», який вивчається наприкінці навчального року, після психологічних відкриттів і самоусвідомлень російської літератури, після акцентів на зв’язках особистості та суспільства – власне, після усвідомлення існування певної етичної системи, заснованої на християнстві, співвідносною з офіційною сучасною мораллю, про існування якої всі знають і в межах якої досить легко орієнтуються. При цьому всі обізнані також щодо існування неофіційної етичної системи, що заперечує цінності християнства і може бути описана за допомогою прислів’їв «Своя сорочка ближча» і «Моя хата скраю». Саме її притримується більшість із учнів, помилково вважаючи себе належними до невеликої кількості її послідовників. Існування людини в системі подвійної моралі досліджено О. Вайльдом – стисло, гарно, дотепно. Роман Вайльда зручний для особистісної роботи, бо дозволяє з будь-яким класом говорити про можливість\неможливість морального впливу (людини, книги, мистецтва), розвиток і деградацію, досліджуючи естетичний рівень тексту (головне, як на мене), а також даючи можливість зрозуміти і прийняти існування етичної системи, що базується на понятті естетично прекрасного. Отже, роман має залишитися в свідомості читача не тільки як розповідь про поганого Доріана Грея. Допомогти в розширенні розуміння тексту може структурно-семантичний аналіз – принаймні, частковий.

        Узагальнюючи сказане, пропоную поглянути, як це відбувається на практиці. Структура подібного уроку може виглядати так:

     1.  Випереджальне завдання аналітичного характеру. Коли відповідь знайдено, людина починає мислити, замість того, щоб сприйняти отриману відповідь як повну і кінцеву істину.

        2.  Постановка проблемного запитання.

       3.  Знаходження конструктивного вузла, слова-функції. Будь-що в тексті можна сприйняти з позиції ізольованості і передбачуваних можливих характеристик. Увесь текст складається з окремих елементів, які мають розглядатися з позиції множинності значень.

    4.  Визначення сенсів, що розширюють розуміння тексту. «Чай, оцененный в процессе познания как ням-ням, может не оказаться таковым, когда его попробуют» (Ч. У. Моррис. «Значение и означивание»).
      5.  Знаходження нового конструктивного вузла на основі здобутого знання.
      6.  Фіксування результату у будь-якому зручному вигляді.
      7.  Постановка завдань аналітичного характеру на наступний урок.
Перед учнями ставиться рефлексивне завдання: опрацьовуючи текст, спробувати відповісти на такі запитання:
  • Що конкретно я знаю (а не припускаю)? 
  • Чи існують моменти, що суперечать моїм знанням? 
  • Що дає аналіз таких моментів для приросту розуміння тексту? Навіщо це мені сьогоднішньому? 
 Далі пропоную познайомитися з фрагментами, ключовими вузлами уроків з вивчення творчості О. Вайльда.
 
ІІ. Фрагменти уроків за романом О. Вайльда «Портрет Доріана Грея»
 
«…боюсь, после моего рассказа все останется на своих местах. В конце концов, написание текста не есть средство самоисцеления – это всего лишь слабая попытка на пути к самоисцелению. Однако, честно все рассказать – чертовски трудно. Чем больше я стараюсь быть честным, тем глубже тонут во мраке правильные слова».

(Х. Мураками «Слушай песню ветра»)
 «Написание текста для меня – процесс мучительный. Бывает, за целый месяц ничего путного не написать. Еще бывает, что пишешь три дня и три ночи – а написанное потом все истолкуют как-нибудь не так».
 (Х. Мураками «Слушай песню ветра»)

На вивчення роману я виділяю 6 уроків. Найкращий варіант – коли уроки спарені.

1-2 урок – ознайомлення з біографією письменника, історією створення роману та початок роботи з передмовою. Головна робота – створення опорної схеми, що підводить до формулювання основних постулатів естетизму Вайльда.

3 урок – три аспекти естетизму, виражені в трьох головних героях роману. Основна робота – створення порівняльної таблиці.

4 і 5 уроки – своєрідність зображення теми кохання в романі. Роман як памятка декадентської доби. Основна робота – дослідження тексту, знаходження домінуючих епізодів, робота над образами роману.

6 урок – символічний сенс портрета та значення фіналу.

Тематичне оцінювання відбувається у формі написання твору-роздуму.

Звичайно, всі варіанти обговорення залежать від потенцій класу, але окремі моменти в моїй роботі можна вважати базовими, бо без них я не уявляю розгляд теми.

Так, наприклад, на першому уроці в процесі ознайомлення з біографією та історією створення роману, повторення значення терміну «декаданс», введення терміну «дендизм» ми обовязково знайомимося з діяльністю прерафаелітів та вчителів Вайльда – Д. Рескіна і У. Пейтера. Звертаємо увагу на їхні естетичні позиції: 
  • Джон Рескін «Краса переможе бездушний практицизм і продажність машинної доби», 
  • Уолтер Пейтер «Мистецтво байдуже до добра і зла, воно не виховує, не має облагороджувати, але тільки прагне до довершеної форми».
Мені зручно починати обговорення з цих фраз, адже ця розмова, загострюючи увагу учнів на мистецьких проблемах, дає можливість перейти до роботи над передмовою до «Портрета Доріана Грея».
а) Робота над передмовою, складання опорної схеми
У статтях літературознавців про афоризми письменника часто зустрічаємо ставлення до них, як до майже безглуздих вправ розуму, дехто вважає, що вони є демонстрацією «здорового глузду навиворіт»[4], «часто их назначение — показать антиномичность нашего рассудка, условность и относительность наших понятий, ненадёжность нашего знания»[5]. Зауважується розвінчальна функція афоризмів Вайльда стосовно сучасної йому суспільної моралі. В усякому разі, цілісного розгляду афоризмів передмови до роману немає. Можливо, саме тому й існує практика ознайомлення учнів із 2-3 афоризмами з передмови, і пропонується висловити до них  власне ставлення. За такого підходу не зважається на передмову як цілісне висловлювання автора про свою естетичну програму, вона презентує авторське тлумачення тексту. При цьому важливим є те, що ці афоризми з’явилися після виходу роману, тобто автор спирався на свідомість читача, вже знайомого із текстом роману, узагальнюючи і поглиблюючи враження, відкидаючи безпідставні звинувачення. А ми проводимо цю роботу до такого ознайомлення, тож учні часто не можуть оцінити новизну теорії Вайльда й залишаються зі своїм (куценьким) естетичним досвідом, і єдине, що осягають, – сюжетний рівень роману. Мені такий підхід видається неправомірним ще й тому, що поняття «естетизм» залишається для учнів «чужим», не стає ані містком до чогось цікавого, ані джерелом нових думок. Тому ми на уроці обговорюємо всі афоризми, читаємо всі, послідовно, розбираючи значення кожного поняття, шукаючи зв’язок чи опозиції між ними і, за можливості, із сюжетом роману.
Так, розглядаючи перший афоризм («Митець – творець прекрасного. Розкрити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво»), виявляємо головну опозицію:

Митець ------------- Прекрасне
Тепер, обговорюючи кожен наступний афоризм, розподіляємо їх за тим, що стосується Митця, або що стосується Мистецтва. Критик не є митцем, але має певні погляди на мистецтво, залежно від яких виділяємо людей зіпсутих, культурних та обраних.

Таким чином розмірковуємо над усіма афоризмами. Результати міркувань фіксуємо у схемі.


(Стрілки в схемі показують зв’язки між поняттями або рух нашої думки).
Так поступово на дошці з’являється вся схема[6]:



Після появи на дошці схеми самостійно формулюємо теоретичні основи естетизму (робимо запис у зошитах, кілька учнів зачитують свої результати). Далі подаю приблизні висновки, до яких приходять учні:

«Естетизм ставить мистецтво вище над усе, адже воно використовує всі прояви життя в якості тем для творів; краса витвору може бути доступна тільки прекрасним людям, бо вони, вдивляючись у дзеркало мистецтва, побачать лише прекрасне. Правда, сучасне людство нагадує Калібана, який не в змозі ні зрозуміти, ні поцінувати Мистецтво, тому прекрасних – обмаль. Оскільки люди вже прекрасні (або зіпсуті), мистецтво ні в чому не змінить своїх глядачів, тобто, користі суспільству від нього немає, і виправданням існування мистецтва може бути лише залюбленість творців у свої шедеври».
б)Три аспекти естетизму в романі «Портрет Доріана Грея»

Визначившись у поглядах на естетизм, маємо усвідомити, що Краса проявляє себе по-різному. В романі – три головні герої, їхня роль у розкритті основної теми роману вирішальна, тому, вважаю, не можна говорити про втілення аспектів естетизму тільки в образах Генрі Воттона та Безіла Голворда. На наступному уроці ми говоримо про ризик для тих, хто шукає символіку і дозволяє по-своєму тлумачити цей роман, але припускаємо, що головні герої втілюють різні варіанти прояву Краси. Краса образотворчого мистецтва проявлена через Безіла, краса думки, виражена в слові – це лорд Генрі, і Доріан – краса тіла людини, її бажань, краса, що має проявитися в житті – так він уявляє себе. Вже на цьому етапі, оглядаючись на передмову, можемо побачити логічну помилку героя: адже мистецтво (тобто краса) не пов׳язане з життям і не належить йому!

Це – робота із текстом, тож ми не виписуємо цитати, а записуємо тільки висновки, занотовуємо важливе для себе.

Результатом роботи має стати така таблиця:


Безіл Голворд
Доріан Грей
Генрі Воттон
мистецтво
життя, тіло
інтелект, ідея
«Гармонія душі й тіла – які вагомі ці слова! У нестямності своїй ми роз'єднали їх і винайшли вульгарний реалізм та яловий ідеалізм... Ми втратили абстрактне почуття краси. Колись я покажу світові, в чому воно полягає...» (Розд. 1)

«(Лорд Генрі) має вкрай поганий вплив на всіх своїх друзів, за винятком хіба що мене».
«Так, прийде день, коли його обличчя зморщиться й висохне, очі потьмяніють і втратять барву, стан буде зігнуто й понівечено. Померхнуть червоні уста, злиняє золотінь волосся. Життя, творячи йому душу, спотворюватиме тіло».

«А його життя так само ж цінне, як і її!»

«Саме життя вирішило за нього – життя і його безмежна цікавість до життя. Вічна молодість, безмежні пристрасті, насолоди, витончені й потаємні, розгін несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів – усього цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби, і більше нічого». «Стати глядачем власного життя – це... значить уникнути життєвих страждань.»
«Але ж вартість ідеї не має нічого спільного з щирістю людини, котра її висловила! Ба навіть чим менш людина щира, тим істинність її думки імовірніша, - адже в такому разі цю думку не забарвлено суб'єктивними бажаннями й упередженнями!.»

«Байдуже, чим це все скінчиться, байдуже, яка доля судилася йому! Він схожий на ті граційні постаті з маскараду або п'єси, що їхні радості чужі нам, але страждання – збуджують у нас почуття краси. Їхні рани – немов червоні троянди.» «Лордові Генрі було ясно, що тільки експериментальним методом можна домогтись успіху в науковому аналізі пристрастей і що вивчення Доріана Ґрея обіцяє плідні наслідки» «Мистецтво не впливає на діяльність людини- воно паралізує бажання діяльності. Воно абсолютно нейтральне»

На початку роботи, говорячи про Голворда, опрацьовуємо новий термін «абстракція». Зазвичай діти не можуть дати визначення терміна, говорять, що абстракція – це «щось незрозуміле», «щось геометричне». Тому посилаємося на Тлумачний словник української мови

Абстра́кція (від лат. abstractio — відділення) — мислене відділення в процесі пізнання суттєвих і найістотніших ознак, рис, сторін предмета від несуттєвих [7].

Доцільно запитати учнів, які, на їхню думку, суттєві сторони Краси бачать герої? Які несуттєві? Як визначити їхнє особисте ставлення до Краси?

Краса злита з формою
«Митець повинен творити прекрасне, але не повинен у нього нічого вкладати із свого власного життя».
«Мистецтво далеко абстрактніше, ніж ми гадаємо. Форма й колір говорять про форму й колір, ото й усе». «Мені часто здається, що мистецтво незрівнянно більше втаює митця, аніж розкриває...»
Краса – це прикидання, маска, що приховує розпад
«Секрет вічної молодості в тому, щоб остерігатись почуттів, які нівечать вроду».
«Цей портрет стане для нього магічним дзеркалом. Якщо спершу в ньому він побачив справжню свою зовнішність, так тепер побачить справжню свою душу. І коли для образу з портрета вже зайде зима, він сам усе ще перебуватиме на трепетній межі весни та літа. Коли кров відхлине з обличчя на полотні і стане воно блідою крейдяною машкарою з потьмянілими очима, він сам ще чаруватиме юністю. Жодна квітка його привабливості ніколи не зів'яне, пульс життя в ньому ніколи не ослабне. Наче грецькі боги, він буде вічно дужий, прудконогий і життєрадісний. Тож хай там хоч що діється з його портретом! Він сам буде в безпеці, а це - головне».
«А врода виявилася лише машкарою, молодість - лише глумом».
«Краса менша за розум, але більша за все інше, вартість її – в її існуванні». «Геній живе довше від Краси» (думка для себе).
«А Краса є прояв Генія – ба навіть вище за Генія, і то настільки, що це не потребує пояснення. Краса - одна з великих істин світу...Краса - це поза всякими сумнівами. Їй дано божественне право на верховенство, Кажуть іноді, що Краса - це просто тлін.. Але, в усякому разі, вона не така тлінна, як Думка»
(думка для Доріана).
Можу (почуття)
Служіння
Хочу (гонитва за відчуттями, насолодою).
Використання
Знаю (беземоційність)
Спостереження

Після такої роботи логічно запитати себе, що спільного є в презентаціях героїв. Виявляється, що спільне – це відчуження від етичного, абстрактне розуміння Краси.


Відірваність від життя
Відірваність від моралі
Відірваність від переконань



Абстрактне розуміння краси


Оскільки в мистецтві є те, що лежить на поверхні – і символ, намагаємося витлумачити сюжет роману символічно, тобто знайти прирощення його смислу (це, звичайно, тільки особиста думка):

Розум стверджує свою вищість над Красою і змушує Людину користуватися нею, переконуючи в тому, що це безпечно і навіть необхідно, щоб життя мало сенс (було про що згадати).

Мистецтво зневажає розум, впливає на Людину підсвідомо, безпосередньо на почуття, відкриваючи їй не світ, а саму себе, свої потаємні бажання і уподобання.

Людина обирає Розум в якості свого керівника, відмовляючись від Мистецтва, яке їй хочеться сприймати тільки як щось зовнішнє стосовно себе, не усвідомлюючи, що Розум послуговується мистецтвом слова. Але якщо Розум вищий від Мистецтва, чому Людина звинувачує в своїх бідах не його?
Підкреслю, що в кожному класі – своя доріжка із запитань, яка приводить (чи не приводить) учителя і учнів до відповідей. Але я вже зазначала, що запитання завжди важливіші. Пропоную кілька запитань, які завжди ставлю під час роботи над романом.
1.   Що сильніше впливає на людину: ідея, виражена словом, чи ідея, втілена в мистецькому творі?

2.   Кого Доріан вважає винним у своєму падінні? Чому саме Безіла, а не Генрі? (Робота над розділом 13.)

3.     У чому сенс змалювання появи стосунків і розриву із Сибілою Вейн?

4.     Для чого потрібна глава про захоплення Доріана? (Роль слова і книги в романі.)

5.     Хто є головним героєм роману? Яка роль Портрета в романі?
      6.     Чому гинуть Безіл і Доріан, а Портрет і Генрі – ні?
Домашні завдання передбачають письмову роботу (в групах чи індивідуальну) і теж завжди залежать від шляху, який встигли пройти учні за урок. Можна запропонувати учням висловити міркування стосовно таких запитань:
  • Визначте основні положення нового гедонізму.
  • Чому після смерті Сибіли Доріан говорить про необхідність посіяти маки в саду? Чому саме маки? (Маки, за мовою квітів вікторіанської доби, означають вічний сон, забуття, фантазію. 
  • Коли почуття перетворюється на видимість, коли Доріану, щоб продемонструвати, що він забув, достатньо маків у садку – про справжність не йдеться).
  • Чому Доріан не може довго перебувати далеко від портрета? 
  • Лорд Генрі спостерігав за Доріаном – і що? Які висновки він зробив? Чи цікавить його Доріан так само? Чи такий же Генрі демонічний наприкінці роману, як і на початку? Чому він відмовляється повірити в те, що Безіла вбито і що Доріан – вбивця? Чому портрет залишається неушкодженим після удару ножем? 
 в) Своєрідність змалювання теми кохання. Роман як пам׳ятка декадентської добиШукаючи з учнями прояви декадансу в романі, не можемо зупинитися тільки на розгляді захоплень Доріана філософією «нового гедонізму», мистецькими витворами (тобто тим, що створене художником) або тим, як він покохав не людину, а ілюзію, хоча, звичайно, без цього робота була б неповною. Важливо показати ставлення автора до того, що відбувається з його героями. Кохання Сибіли Вейн до Доріана і його ставлення до акторки мають бути розглянуті з точки зору структури роману. Якщо образ Сибіли з’явився, отже, він важливий для вирішення питання про співвідношення Мистецтва і Життя.

Але тема кохання не може бути розглянута тільки в стосунках Доріана і Сибіл. Тут дуже зручно продемонструвати входження тексту в більш об’ємну структуру на прикладі послідовного аналізу казок Вайльда та роману «Портрет Доріана Грея». Звичайно, ми можемо так розкошувати, бо маємо в навчальному закладі факультативний курс, в межах якого цей матеріал розглядається. «Казки» написані раніше за роман, позиція автора стосовно проблем, піднятих там, окреслена чітко (у зв’язку із жанровими особливостями казки), тож можна говорити про еволюцію роздумів Вайльда про Любов, Людину і її Душу. Для Вайльда тема кохання важлива, розглядається в усіх, мабуть, творах і тісно пов’язана з поняттями «відданість», «душа», «віра». Ми вивчаємо в курсі факультативу «Англомовна література» казку Вайльда «Рибалка і його душа», де любов постає єдиною силою, яка вберігає героя від смерті (а відсутність її до смерті й призводить). У казці герой, молодий рибалка, закохавшись у морську діву, відмовляється від своєї душі. Священик говорить йому про безцінність душі для людини, торговці на ринку – про відсутність такої ціни, бо душа нікому не потрібна. Душа рибалки, залишившись сама, не зігріта любов׳ю, починає набувати життєвий досвід, щоб спокусити рибалку повернутися. У тому життєвому досвіді – і крадіжка, і вбивство, і невдячність, і все це – заради того, щоб Рибалка мав Душу! Врешті герой приймає Душу в серце. Це призводить до загибелі Морської діви і самого героя. Після його смерті відбувається дуже цікава річ: Священик, не схвалюючи почуття героя, все ж не дозволяє його засуджувати і благословляє всіх істот потойбіччя, які ніколи душ не мали! Любов для Вайльда виявляється вищою ніж Душа. Чому? Фраза лорда Генрі «"Душу треба лікувати відчуттями, а відчуття душею...» тільки виглядає «здоровим глуздом навиворіт», порожньою, хоча і гарною, формою. Щоб лікувати, очищувати відчуття, душа повинна мати досвід, певну основу, що зявиться тільки з набуттям відчуттів – це замкнене коло, фікція, якої не можна позбутися, якщо немає Любові. Любов навчить милосердю й очистить відчуття людини, піднявши їх до небувалих висот, як свідчать усі великі твори класичної літератури. Якщо ж Любов сама виникає лише як реакція на фікцію, як усвідомлена фальш, то й душа, не навчена Любові, зможе тільки набувати досвід, але нічого не очистить, ставатиме менш прекрасною і більш фальшивою – так диктує логіка розвитку думки автора, так відбувається в романі з Доріаном.


г) Роль портрета в романі, сенс фіналу

Портрет – четвертий головний герой роману, загадковий, прекрасний.
Розглянемо процес його створення, символіку і роль в структурі роману.
Художник (Безіл)
Мистецтво
Майстерність
 «Люди могли б угадати правду, а я не збираюсь оголювати душу перед їхніми хтивими очима. Я ніколи не покладу своє серце їм під мікроскоп. Ось так, Гаррі,  занадто багато вклав я своєї душі в цей портрет, занадто багато..»




 
ДУША
Натурник (Доріан)
Природа
Зображення
«Невже існує якась потайна спорідненість між хімічними атомами, що виображуються у форму й колір на полотні, і його власною душею? Тобто, що через ці атоми проступають на видноті всі порухи душі, її думки та мрії? Чи, може, тут прихована інша, ще страховитіша причина?.»


ДУША
 
 
Виявляється, портрет представляє душу не тільки Доріана! Безіл вкладає забагато самого себе в цей портрет, привносить туди власну душу. Але й Доріан обіцяє віддати душу за те, щоб портрет старів, а сам Доріан – ні. То чим же є Портрет? Як його розглядати? Чи в містичному ключі, як з острахом думає Доріан, чи в суто мистецькому, як у Безіла (через те, як художник зображує красу, можна зрозуміти, яким є сам художник)?
Повертаючись до афоризмів передмови, визначаємо, яким є призначення мистецтва? (Воно є дзеркалом того, хто в нього дивиться.) Отже, душа Доріана ставала все бридкішою, і він саме це бачив. Ось чому удар ножем убиває Доріана, а портрет сяє вродою, як і раніше – в ньому більше не відображається мерзенний чоловік. Немає містики – є підтвердження теорії естетизму! Але чому ж страховисько бачив і Безіл? Згадаємо, що було найбільшим бажанням художника: показати абстрактну красу, довести, що фарба й форма – це все, що є в мистецтві, тобто тільки те, що лежить на поверхні. Невипадково його мистецтво занепадає, він не створив нічого, вартого уваги, після портрета Доріана, його ідея – самооблуда, що губить гарного художника. Лорд Генрі не служить Мистецтву, не користується ним, а тільки прагне насолоджуватися (наприклад, гра Доріана викликає у нього справжній захват, але переживання виконавця Воттона ніскільки не цікавлять). Виходячи з теорії естетизму, саме така людина має шанс жити довго, і, на думку Вайльда, саме таких людей – більшість у світі: «Краще не виділятись над своїм середовищем. Бо на цім світі виграють лише потвори й нездари. Вони можуть невимушено сидіти і позіхати на виставі життя. Нехай їм нічого не відомо про радість перемоги, але ж зате вони обходяться й без гіркоти поразки. Вони живуть так, як ми всі мали б жити: байдужно, без турбот, без хвилювань. Вони не завдають руїни іншим і не зазнають її самі від чужих рук. Твоя знатність і багатство, Гаррі; мій розум і хист, хоч які вони є; врода Доріана Ґрея - за все це, чим боги нас наділили, ми відпокутуємо, тяжко відпокутуємо...», – каже Безіл Генрі на початку роману. Парадоксальне зниження образу Генрі завжди пожвавлює аудиторію і дає можливість поговорити про висновки, які треба записати в зошитах. Вони можуть бути такими:
1.  Наприкінці ХІХ ст. Вайльд передбачив, наскільки серйозним може бути вплив на людину не ідеї, висловленої словом, а тієї, що ховається в мистецьки виконаному творі (розвиток рекламної індустрії і вплив реклами на свідомість людини сьогодні), а ще звернув нашу увагу на те, якими непізнаними навіть для своїх власників є людські душі.

2. Стверджуючи, що мистецтво має бути відділене від життя, митець заявив про неприпустимість влаштовувати з власного життя шоу (якщо, звісно, людина не хоче мати проблеми із совістю).

3.  Укотре виводячи на сцену Розумника[8], що вважає вміння красно говорити достатнім виправданням відсутності вміння добре чинити, Вайльд зобразив нікчемні наслідки такого життя.

Повернімося (вкотре!) до передмови – тобто висновків, сформульованих самим автором. Що скажемо про сенс останнього афоризму? «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі» – найбільш провокативний афоризм, і добре, якщо думки учнів будуть різні. Найкраще, якщо діти ще й поставлять запитання, на які не знайшли відповіді протягом вивчення роману. Наприклад, «Чому інші бачили Доріана гарним і молодим?» або «А якщо мистецтво проявиться в слові? Чи є шанс устояти перед його впливом?»
         Питання, яке залишиться, має змушувати думати, знаходити власні варіанти відповіді, хоча б таке: «А чи ми завжди бачимо саме людину, а не суспільну думку про неї?» Хоча питань роман все одно ставить більше, ніж дає відповідей. Це – запорука того, що буде ще не одна спроба зрозуміти письменника.






[1] Ю. Лотман. Структура художнього тексту. – С.-Пб., 1996. http://www.gumer.info/)
[2] Лотман Ю. М. В школе поэтического слова: Пушкин. Лермонтов. Гоголь: Кн. для учителя.- –gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/lotm_shk/index.php
[3] Див. про це Семантический анализ текстов естественного языка: цели и средства. Часть 1 (статьи конференции  ITHEA 2009) http://efunds.com.ua/blog/ithea/1.html
[4] «Во всех этих изречениях именно та особенность, что они - наоборот. Берется общепринятая мысль и почти механически ставится вверх ногами. Конечно, банальность остается банальностью, но производит впечатление парадокса. Таких афоризмов наизнанку, таких (как сказал бы Базаров) «противоположных общих мест» у Оскара Уайльда - тысячи». - К.Чуковський «Оскар Уайльд» http://19v-euro-lit.niv.ru/19v-euro-lit/articles-eng/chukovskij-oskar-uajld.htm
[5] Електронна літературна бібліотека -http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/leb/leb-4771.htm
[6] Калібан — персонаж п’єси В. Шекспіра «Буря» — потвора, втілення брутальної сили, позбавленої розуму. На думку англійського критика Філліпса для сучасного глядача (читача) саме Калібан — центральный образ драми. Це символ людства, яке оточує прекрасний світ, але яке через обмеженість знання не може повністю насолодитися ним
[7] «Тлумачний словник української мови», вид.3 – К. «Освіта», 1999
[8] На факультативному курсі з англійської літератури, учні знайомі з героями казок Уайльда, де таких Розумників багато.

6 коментарів:

  1. Погоджуюсь із твердженням Людмили, що неможливо відтворити стовідсодково щось, породжене чужим розумом. Справді, є лише спроба вжитися у авторську думку і таким чином зробити (лише!) частину того, що читаєш, своїм.
    Також, я згодна із схематичним зображення твору, яке дає більше для розуміння його неповторності, ніж банальні заяви про цю неповторність.
    Для себе я відмітила, що для отримання художнього ефекту ми маємо відшукувати нові коди у творі, а не зациклюватися на вже відомих. Наголошувати дітям на тому, що сенс оповіді знаходиться не в кінці, а пронизує твір наскрізь. І використання схем, таблиць та ілюстрацій до тексту - полегшує його розуміння. Запитання "на виріст", безперечно, важливі. Ставити запитання означає - намагання зрозуміти, осягнути.
    Дякую Людмило за цікавий урок! Бажаю творчого натхнення і міцного здоров'я!
    (Воробій О.Г.)

    ВідповістиВидалити
  2. Мені сподобався стиль уроку з розрахунком на особисту думку учня, його власне бачення проблем,героїв, розуміння краси, символічність образів тощо. Продумані питання спрямовують на пошук відповідей в даному тексті, а відтак вдумливого перечитування, розуміння істин , якими керуються герої, поглядів з різних точок зору.
    Як приклад візьму для себе роботу з таблицями. Дякую за цікаві види роботи. Бажаю успіху.

    ВідповістиВидалити
  3. Мені сподобалось використання вчителем структурного-семантичного методу для викладання учням такого складного літературного твору, як роман о. Вайльда « Портрет Доріана Грея«. Такий підхід, який , як відомо з успіхом використовують в більшості наук( і гуманітарних, і природничих), в літературі дозволяє охопити не лише сюжетний рівень і дійти не лише етичних висновків.Побудова викладання твору з використанням структурно-семантичного методу дозволяє різним людям мати своє бачення прочитаного на сторінках одного й того самого тексту і донести авторську ідею до учня, з чим блискавично впорався вчитель.
    З повагою,
    Людмила Петрівна Булатнікова

    ВідповістиВидалити
  4. Цікаво викладено прийняття етичної системи через поняття естетичного прекрасного. Велика кількість структурних схем і таблиць допомагає читачеві знайти відповіді на всі поставлені запитання. Окремої відзнаки заслуговує структурно-семантичний аналіз тексту. Дякую за цікавий урок! З повагою, Подставкіна І.

    ВідповістиВидалити
  5. Цікаво викладено прийняття етичної системи через поняття естетичного прекрасного. Велика кількість структурних схем і таблиць допомагає читачеві знайти відповіді на всі поставлені запитання. Окремої відзнаки заслуговує структурно-семантичний аналіз тексту. Дякую за цікавий урок! З повагою, Подставкіна І.

    ВідповістиВидалити
  6. Шановна пані Людмило Тарнавська! Обрані Вами технології проектної діяльності дають можливість учням глибоко проаналізувати текст твору, осмислити поведінку, вчинки героїв, зробити висновки, що сприяє розвитку творчих здібностей, самостійності мислення.Була вражена тим, як ретельно підійшов учитель до планування діяльності учнів під час підготовки проекту, що, звичайно, допомогло їм у повній мірі осягнути авторський задум, залучити власний досвід у вирішенні складних морально-етичних проблем, поставлених у романі. До того ж давно не зустрічала у методичних розробках такого глибокого, детального аналізу художнього твору. Складові Вашого успіху - розрахунок, натхнення, співраця і текст як основа роботи на уроці літератури. Дякую за плідну, натхненну працю.
    З повогою, Діденко Валентина Євгенівна

    ВідповістиВидалити