Педмайстерня Ю.Костенко

Презентація Ю. Костенко
Переглянути оригінал докумета

Юлія Костенко,

 учитель світової літератури

СШ №16 м.Києва

План розкриття теми

10 клас

Тема за програмою «Світова література 10 кл.» Академічний рівень.

Óскар УÁЙЛЬД (1854–1900). «Портрет Доріана Грея». 5 год.

Життєвий і творчий шлях письменника.(1 год.) Уайльд – письменник англійського раннього модернізму. Естетизм Уайльда.(1год.)

«Портрет Доріана Грея» як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору. Риси інтелектуального роману.(3 год.)

Етапи розкриття теми. (Тематична карта)

1-2 урок  «Чи зручно бути незручним?» (Життєвий і творчий шлях письменника. Особистість О.Уайльда й ідеї Вікторіанської доби).

1. О. Уайльд в літературі другої половини XIX ст.т.
2. О. Уайльд і Вікторіанська доба. 
3. Віддзеркалення у творчості О. Уайльда таких понять, як: естетизм; 

• гедонізм;
• парадокс;
• декаданс.

«Незручні» люди в «зручний» час. Зв'язок естетичних ідей Оскара Уайльда із сучасним життям.

3-4 урок «…Якщо твір викликає суперечності, значить в ньому є щось нове…» («Портрет Доріана Грея» як осереддя творчості письменника, філософсько-естетичні та моральні проблеми твору.).

1. Аналіз «Передмови» до роману «Портрет Доріана Грея» крізь призму образів персонажів  твору.
2. Робота над текстом. 
3. Філософсько-естетичні та моральні проблеми твору.

5 урок  «…Усіляке мистецтво зовсім немає користі».(Роль особистості О.Уайльда та його творчості у літературному процесі к. ХIX початку XXI ст.). 

1. Уайльд – письменник англійського раннього модернізму. 
2. Новаторство Уайльда – романіста. Риси інтелектуального роману в “Портреті Доріана Грея» 
3. Програма «нового гедонізму» в творчості О.Уайльда.
4. Значення теорій О.Уайльда для розвитку культури і літератури.                 

 Урок 1-2

Тема уроку

  «Чи зручно бути незручним?»

( Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда).

…Мистецтво - дзеркало,
яке відображає того,
хто в нього дивиться…
О.Уайльд

Мета:

Bисвітлити головні етапи життєвого і творчого шляху письменника; простежити закономірності зв’язку між фактами біографії письменника та особливостями його творчості; простежити, яку роль зіграла доба, в якій народився і жив письменник, для формування його світогляду і як ця доба віддзеркалювалась у творах письменника; з’ясувати особливості художнього стилю письменника через визначення теоретичних понять «естетизм», «гедонізм», «декаданс», «парадокс»; удосконалювати усне мовлення, культуру спілкування, уміння виділяти головне, розвивати дослідницькі здібності.

Хід уроку

I. Організаційний момент. 

II.Мотивація навчальної діяльності. Підведення до формулювання і постановки теми.

Відомі люди. С. Далі, Л. Да Вінчі, Н. Копернік, Г.Галілей, П. Пікассо, В. Висоцький, М.Булгаков. (Слайд №5-12).

 Запитання, що підводить до формулювання і оголошення теми уроку.  

• Зверніть увагу на цих людей. За яким критерієм ви могли б їх об’єднати? Як ви думаєте, як  усі вони пов’язані з нашим уроком? 

(Це відомі люди, які змінили погляд людей на усталені речі, вони творці, зробили відкриття. Світ сприймав їх як диваків або „небезпечних”, тобто усі вони жили наче не в свій час).  

• Чи можемо ми до них віднести письменника, творчість якого ми зараз розпочинаємо  вивчати – Оскара Уайльда? 

(Вислуховування відповідей).

III. Оголошення теми і мети уроку. 

Цитата із одного з останніх творів письменника – «Балада Редингської в’язниці» допоможе вам знайти ключ до сьогоднішньої теми (Коментування цитати (слайд 13): 

«Я один із тих, хто народжений для винятку, а не для правил. І хоча я нічого поганого не вбачаю в тому, як людина чинить, розумію, що в цьому є загроза стати поганою людиною».

(«Балада Редингської в’язниці»)

«Бути великим – значить бути таким, якого не розуміють».

• Яку саме з цих цитат ви взяли б за основу уроку і чому? 
• У зв’язку з цим, як би ви могли сформулювати тему уроку? 

Оголошення теми уроку (слайд 14):   «Чи зручно бути незручним?»

• Готуючись до вивчення нової теми ви мали опрацювати статтю із підручника про життя і творчість письменника, а також подивились виставу «Як важливо бути серйозним» за однойменною п’єсою. Що ви можете сказати про письменника як про особистість на основі отриманих знань?

Робота в парах. Вільне письмо. Протягом 2-3 хв. довільно запишіть все, що вам відомо про Оскара Уайльда).
 

(Твори О.Уайльда насичені великою кількістю афоризмів, вони легкі, іронічні. Життєвий шлях митця був непростим, його погляди на світ, людей і мистецтво були парадоксальними, викликали критику і сам письменник був наче незручним в тому суспільстві, в якому жив). 

Якими епітетами називали О.Уайльда сучасники? (слайд 15):

• (Принц Парадокс, гедоніст, денді, infant terrible, професор Естетики, естет, сам себе називає його величність Оскар Уайльд. У 2007 році за опитування ВВС Оскар Уайльд визнаний найдотепнішою людиною у Великобританії, обійшовши Уільяма Шекспіра і Уінстона Черчілля).

• Про що можуть свідчить такі назви?

• (Вони дещо легковажні, вони самовпевнені, вони, зрештою, знову ж таки парадоксальні).

IV. Робота над темою уроку.

Отже, яким «незручним» був О.Уайльд?

(Бесіда на основі інформації про життєвий шлях письменника (слайд 16). 1878 рік Уайльд блискуче закінчив Оксфорд, здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему «Равенна». 1887 рік побачила світ його пародія на готичні романи «Кентервільський привид», того самого року він став редактором журналу «Світ жінки». Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда «Щасливий принц та інші історії», есе «Перо, олівець і отрута» й «Занепад брехні», а також оповідання «Портрет містера У. Х.». Широковідомий роман Уайльда «Портрет Доріана Грея» з’явився 1890 року, водночас з ще одною його працею з естетики – «Критик як митець». У першій половині 90-х років минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів, їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письменника. Лише за один 1891 рік він створив п’єсу «Герцогиня Падуанська», есе «Душа людини за соціалізму», а також випустив збірники своїх критичних праць («Задуми»), оповідань («Злочин лорда Артура Севіла»), казок («Гранатовий будиночок»). Протягом 1892 – 1895 років Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург: з-під його пера виходять трагедія «Соломея», комедії «Віяло леді Уїндермір», «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути поважним». Уайльд був одним з тих, хто разом з Б.Шоу, сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в ХІХ ст.

1897 рік, коли Уайльд вийшов із в’язниці, його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення, і Уайльд написав чудову поему «Балада Редінгської в’язниці» (1898 рік). Але, на жаль, більше нічого, окрім цього шедевра, він уже не створив. Щоправда, збереглося ще його листування, серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь «De Profundis».

Як ми знаємо, прожив письменник лише 46 років. Але творів написано було немало. І, треба зазначити, що усі твори, які залишив нам письменник, (а це абсолютно різножанрові твори: і поезія, і проза, і драматургія, і есе, і казки, і критичні праці), написані за менш, ніж 20 років. До того ж, і кожен окремий твір також писався дуже швидко. Наприклад, роман «Портрет Доріана Грея» був написаний за 3 тижні.

Яку інформацію щодо розкриття особистості письменника дає нам такий факт? (Оскар Уайльд був дуже ерудований, працелюбний, цілеспрямований).

Що ж сформувало особистість майбутнього митця? (слайд 17)

(Народився Оскар Уайльд у 1854 році в Дубліні, столиці Ірландії, в сім’ї, де все було прийнято любов’ю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уїльяма, знали не тільки як відомого хірурга – офтальмолога, а і як археолога – аматора, знавця кельтського фольклору та письменника. Леді Уайльд, мати Оскара, теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії: він відвідував школу «Портора» і «Трініті» – коледж у Дубліні, а згодом чи не найвідоміший університет світу – Оксфорд. Уайльд мав репутацію першого учня).

Звернімо увагу на те, що батьки письменника були парою повної протилежності – лікар і поетеса. Ці дві полярні особистості своїм життям і вчинками також певною мірою були «незручними» в тодішньому суспільстві – мати, яка безкінечно влаштовує літературні салони, цитує античних поетів і звертається до сина «Містер Уайльд», і батько, який організовує першу в Дубліні лікарню для бідних, не відмовляє жодному, хто звертається до нього по допомогу, а у вільний час займається археологією, розповідає сину історії з ірландського фольклору. Саме ці люди сформували особистість майбутнього письменника.

Але кожна людина живе в соціумі, живе в певний час (історичний), який так чи інакше впливає на її світогляд, рішення, поведінку і вчинки.

  

V. Що можна сказати про час, в який жив і писав Оскар Уайльд? (слайд 18):

Прийнято вважати, що час, в якому живе людина і формує її, тобто формує світогляд людини, її мрії, прагнення і сподівання. Оскар Уайльд з цього приводу, звичайно, мав свою думку. Він говорив про те, що «людина сама формує час, в якому живе». 

Доба, в яку жив О.Уайльд – доба правління королеви Вікторії. Часи правління королеви Вікторії (1819-1901) припадають на 1837-1901 рр. і поділяються на три періоди: 

• 1837р. - 1860р. – ранній період – період романтичний, характеризується розвитком науки, техніки. 
• 1860р. – 1885р. – середній, в цей період панує моральний кодекс честі, родини, після смерті короля Альфреда – траур тривалістю 40 років, що мало відбиток і в житті англійців також.  
• 1885р. -  1901р. – пізній, який характеризується консервативністю поглядів, думок, пуританством. 

Народжена в британській Королівській родині в 1819 році, дівчинка, яку охрестили Александріна Вікторія, була малоймовірною спадкоємицею трону. До того ж у цей час були серйозні сумніви щодо майбутнього самої монархії. Але оскільки її дядьки (Георг IV і Вільгельм IV) не мали жодних законних спадкоємців, було ясно, що онука Джорджа III одного разу стане королевою. Зі смертю її дядька, Вільгельма IV, Вікторія стала королевою у віці 18 років. Вона керувала Великобританією більше 63 років. Померла вона у 1901 році, на вершині свого довгого і впливового правління, що охоплював більшу частину XIX сторіччя. Неможливо переоцінити важливість правління Вікторії в історії XIX сторіччя. Цей період навіть відомий як Вікторіанська доба, і з причини переваги Британської імперії в світовій політиці, і через особисту репутацію королеви. 

"Сонце ніколи не заходить над Британською імперією", цей вислів став популярним під час правління королеви Вікторії.

Вікторія, яка мала, насамперед, німецьке походження, одружилась із своїм двоюрідним братом, принцом Альбертом Саксен-Кобург-Готським в 1840 році. Герцогство Saxe-Coburg-Gotha (тепер частина Німеччини). Шлюб був щасливим. У Вікторії і Альберта було дев'ятеро дітей, але Альберт помер від черевного тифу в 1861 році, у віці 42 років. Багато років після смерті Альберта Вікторія жила в жалобі, що відчужувало її від державних справ. Пізніше вона почала більше з'являтися публічно і стала популярною політичною особистістю. Їй вдалося потоваришувати з Наполеоном III і імператрицею Євгенією. Вона справляла значний вплив на політику Великобританії і добре розумілася у європейських справах. Однак Вікторія продовжувала носити жалобу, яка без сумніву сприяла її репутації суворої королеви, що не має почуття гумору.

Вікторія брала активну участь у справах держави, і була далека від того, щоб бути номінальним керівником. Вона щиросердно перебувала в упевненості, що Великобританія як велика імперія повинна управляти більшою частиною світу.У період її правління почався промисловий підйом.

Враховуючи роль Вікторії як лідера імперії, її офіційний титул Королева Великобританії та Ірландії у кінці 1870-их був виправлений. До нього було додано ще Імператриця Індії.  

Під час правління Вікторії, мабуть з оглядкою на скромний спосіб життя самої королеви, пуританство набуло такого розмаху, який не піддається ніякому розумному поясненню.  

 Отже, «людина сама формує час».

Трохи згодом, у «Передмові» до роману «Портрет Доріана Грея» Оскар Уайльд скаже і таке: „ Глядача, а не життя – ось що власне, відображує мистецтво” «Искусство – зеркало, которое отражает лишь того, кто в него смотрит, а вовсе не жизнь». Якщо подивитись в дзеркало Вікторіанської доби XIX ст. очима самої королеви Вікторії, щоб вона там побачила? (слайд 18-24):

Слайд         Правила Вікторіанської доби 

Соціальна нерівність і сувора ієрархія між суспільними прошарками.

Виховання і родинні стосунки.

Дітей в родині не пестили, прояв любові до немовлят не заохочувалась.

Офіційне ставлення один до одного в родині.

Гендерна ієрархія.

Прояв уваги між статями – аморально.

Жінка не могла перша заговорити з чоловіком.

Лікар-чоловік не міг оглянути жінку.

Етичні норми: жорстка регламентація усіх сфер життя, панування етикету.

Етикет - розпорядок дня – чаювання.

Джентльменство.

Суворі правила щодо одягу.

Жінка без рукавичок і капелюшка-гола.

Стримана манера поведінки в суспільстві, приховування емоцій.

Гріх-усе, що стосується почуттів.

Суспільна мораль, що скидається на моралізаторство.

 
Консервативність в думках і діях.

Критика неординарних ідей і творів, наприклад, «Портрета Доріана Грея».

Поняття мезальянсу в Англії тих років було вкрай абсурдним. Міркування «рівня» або «нерівня» призводили до того, що близько 40% молодих жінок залишалися незаміжніми. Наприклад, син дворецького був «нерівня» доньці крамаря, а стояв на вищому щаблі суспільної драбини. Діти навіть дворянських сімей не могли одружитись, якщо в якомусь коліні між цими дворянськими родами стався конфлікт. Вибір партнера для шлюбу обріс немислимими умовностями і правилами.

Прояв уваги між статями вважався аморальним. Молода жінка, що залишилася наодинці з чоловіком, який публічно не висловив своїх офіційних намірів одружитись, вважалася скомпрометованою.

Одним із небагатьох дозволених знаків уваги був той випадок, коли чоловік ніс молитовник дівчини з недільного богослужіння.

Вдівець і його дочка були зобов'язані жити роздільно або мати в будинку економку, щоб «високодуховне» суспільство не запідозрило аморальних намірів між рідними. Подружжя на людях зверталися один до одного офіційно. Наприклад, містер Сміт.

Молодій жінці не личило першою заговорити до чоловіка на вулиці. Це вважалося непристойним. У процесі розмови необхідно було забути, що у людей існують інші частини тіла, окрім рук та обличчя.

Жінка, що вийшла на вулицю без капелюшка і рукавичок, вважалася голою.

У суспільстві були виключені розмови про вагітність. Говорили невизначено про жінку у «цікавому стані».

Прояв любові до немовлят також не заохочувався. Зазвичай дітей вигодовували найняті з простого люду спеціальні жінки. Чоловікам-лікарям не вдавалося встановити точний діагноз хворій жінці, оскільки обстеження вони проводили через спеціальну ширму з отворами для рук. Тому вони могли тільки виміряти пульс або доторкнутися до чола. Одним з варіантів було показати де болить на спеціальному манекені. І все одно це залишалося «ганебними» медичними маніпуляціями.

(Заповнення таблиці «Правила Вікторіанської доби»).

• Як ви вважаєте, чи дотримувався цих правил Оскар Уайльд?
• І якщо зазирнути у «дзеркало Вікторіанської доби», як ви вважаєте, яке віддзеркалення побачив би Оскар Уайльд?
• Що ж нав’язував етикет Вікторіанської доби і що обрав для себе О.Уайльд? 

Погляди письменника парадоксально-протилежні. 

Слайд: «Не час створює людину, а людина час».

Правила життя О.Уайльда

Протиставлення Вікторіанської доби правилам життя письменника (слайд 25).

1. Консервативне життя – богема. 
2. Закрите приватне життя - епатаж, антиреклама. 
3. Джентльмен – денді. 
4. Жінка – лялечка – Саломея. 
5. «Котики в корзинках» -« Портрет Доріана Грея». 
6. Жалоба – гедонізм. 

Як ми бачимо, в дзеркалах абсолютно різні відображення. У дзеркалі королеви Вікторії пуританство, консерватизм; у дзеркалі О.Уайльда – мистецькі засади свободи волі, вибору, поведінки, зовнішнього вигляду.

  
VІ. Робота над усвідомленням теоретичних понять. 

Давайте з’ясуємо, чиї принципи і погляди на життя закарбувались у мистецтві того періоду. За допомогою яких понять  ми можемо схарактеризувати літературний процес у період, коли жив і писав О.Уайльд? (Декаданс, модернізм, естетизм, гедонізм, символізм). 

У відображенні принципів життя письменника ми бачимо ті настанови і поняття, завдяки  яким О.Уайльда називали Професор Естетики, Принц Парадокс, Його Величність О.Уайльд. Як ми сформулювали Правила життя О.Уайльда, так і сам письменник сформулював мистецькі принципи, якими керувався в житті, і в першу чергу про те, що письменник цінував найбільше - Самоцінність особистості і Митця, а також Мистецтва. 

  

(Робота з визначення понять. Учні занотовують у зошитах).

А) Естетизм – 1) збірна назва течій в культурі і мистецтві, які у своїх маніфестах і творах висувають на перше місце естетичні програми та естетичні особливості мистецтва («парнасці», символісти, «неокласики» та ін.) (слайд 26).
2) філософська теорія, яка обстоює пріоритет мистецтва, його художню автономність, вічну красу і силу.
Прихильність письменника до настанов Естетизму можна підтвердити такою цитатою О.Уайльда (слайд 27). «Мистецтво – не іграшка і не забаганка, а неодмінна передумова людського життя… Це наочне виховання моралі. Навчитися любити природу простіше за допомогою Мистецтва. Воно ушляхетнює кожну польову квітку. І хлопчина, що бачить, якою дивовижно прекрасною є пташка, вирізьблена з дерева чи намальована на полотні, можливо, не жбурне… каменюки в живого птаха. Нам необхідна духовність у повсякденному житті…».

«Мозкова атака» (слайд 28). «У чому полягає Естетизм за О.Уайльдом?».

(Робота в зошиті).

• проголошення насолоди як вищого сенсу існування;
• зображення краси в усіх її проявах;
• самодосконалість мистецтва;
• краса найвища цінність буття; велич і вічність мистецтва

Б) Гедонізм (у перекладі з гр. – насолода) – філософсько - етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, сенсом життя. Витоки гедонізму можна знайти ще в часи Античності. Давньогрецький філософ Арістіп Кіренський, учень Сократа, говорив про те, що добрим є все те, що дає насолоду духові й тілу (слайд 29). Проте людина, Твердив Арістіп, не повинна бути рабом насолод.

У представників кіренської школи гедонізм складався як різновид світосприйняття, що обстоює пріоритет потреб індивіда перед соціальними правилами, як умовностями, що обмежують його свободу, придушують його самобутність. Саме в кіренаїків відкривається подвійність гедонізму: з одного боку, тією мірою, якою гедонізм стверджував самоцінність особистості, в ньому наявні гуманістичні риси, з іншого - тією мірою, якою припускалося, що задоволення є абсолютною цінністю, гедонізм виявився можливою основою для виправдання зла й аморальності.


Пригадайте прочитане, а також з виведених правил життя О.Уайльда висловіться з приводу, як гедонізм стосується постаті письменника.

Творчість О.Уайльда відносять до англійського раннього модернізму, про що ми детальніше будемо вести розмову на наступних заняттях. Зауважимо, що період кінця XIX ст. також називають періодом Декадансу.  

В) Декаданс (з фр.- занепад) загальна назва кризових явищ у мистецтві, виник у другій половині XIX ст. як реакція на зміну культурних епох - від романтизму до модернізму, відхід від банального мистецтва, бунт проти існуючих методів зображення (слайд 30).

Сам письменник говорив:«Краще розбиратись в кольорах і відтінках, ніж в поняттях про добро і зло».

«Реалізм-метод нікудишній» (слайд 31).

Завдання. Виходячи з того, що Декаданс – це мистецький рух, Естетизм – це мистецька течія, а Гедонізм – етичне вчення, і, уявивши ці поняття у формі кіл, як би ви могли розташувати ці колапо відношенню один до одного. (Робота над розташуванням мистецьких кіл. Захист своєї позиції) (слайд 32-33). 

Кризові явища мистецтво переживало не лише у ІІ п.  ХІХ ст. в період означення декадансу як терміну. Відчуття кризи, бунт проти існуючих методів зображення притаманні мистецтву в періоди зламів епох, а також під час переживання суспільних чи власних криз кожною особистістю.  Основними елементами Декадансу називають суб’єктивізм, індивідуалізм, аморальність і, як наслідок, відхід від суспільних норм і правил.

Останнім часом в соціальних мережах можна знайти таку думку про сучасні прояви Декадансу (слайд 34): «Декаданс - Краса в потворності» 

Які сучасні прояви Декадансу можна назвати? 

(Молодіжні субкультури - Готи, Емо. Їхня філософія характеризуються самозаглибленням, рефлексією, відчуттям песимізму). 

В романі сучасного французького письменника Б.Вебера «Посмішка Циклопа» є таке позначення песимізму: «Хто такий песиміст? Добре поінформований оптиміст». Ознаками Декадансу у творчості О.Уайльда є зневіра у актуальності сучасних форм і методів зображення, тобто бунт проти всього існуючого, всього, що обмежує рух душі і тіла Митця, обмежує політ його Генія і фантазії. (слайд 36).

«Аби  повернути свою молодість, я ладен робити що завгодно, тільки не вставати рано, не робити гімнастику, і не бути корисним суспільству».

«Більшість з нас-це не ми. Наші думки-це чужі думки, наше життя - мімікрія, наші пристрасті - цитата!».             

 «Щоб бути природнім, треба вміти прикидатися».

Ці твердження і принципи, що взяв собі за основу в житті письменник, розходилися з тими, що були прийнятними, вони були бунтарськими, а також парадоксальними.

Що таке парадокс взагалі? (слайд 37): (Презентація випереджального завдання - короткострокового проекту на з’ясування значення поняття „парадокс”, які бувають парадокси, де використовуються).

Приклади парадоксів у різних галузях науки і мистецтва (слайди 38-45).


Парадокси Оскара Уайльда(слайд 45).

• Того, що потрібно знати, не навчить ніхто.
• Лише пусті, обмежені люди не судять по зовнішності.
• Який творець, таке і творіння.
• Думка, яку не можна назвати небезпечною, взагалі не можна назвати думкою.
• В житті є дві трагедії: не отримати того, що бажаєш, друга – отримати.
• Вибачайте ваших ворогів, це найкращий спосіб вивести їх із себе
• На основі побаченого і почутого про парадокси, дайте визначення цьому поняттю (слайд 46).

Парадокс – (з грецької) - несподіваний, дивний, вислів або судження, що суперечить загальноприйнятій думці, традиційним поглядам або здоровому глузду.

• В психології парадокс – це тип мислення
• в математиці – це логічні задачі;
• у фізиці, архітектурі - оптичні обмани;
• в образотворчому мистецтві - складні малюнки 2в1- сюрреалізм; 
• в літературі - художній прийом.

К. Чуковський назвав парадокси О.Уайльда «загальними місцями навиворіт». Чи погоджуєтеся ви зі словами К.Чуковського? (слайд 47).

О. Уайльд проголосив: "Правда життя відкривається нам саме у формі парадоксів. Щоб збагнути Дійсність, треба бачити, як вона балансує на канаті, і лише переглянувши всі ті акробатичні номери, які виконує Істина, ми можемо правильно судити про неї".

Ці слова є своєрідним кредо Уайльда, а також багатьох інших письменників-парадоксалістів і ХIХ, і XX ст. (Б. Шоу і Б. Брехт, Г Аполлінер і Ф. Кафка, Е. Йонеско і Ф. Дюрренматт), які примушують балансувати на канаті Дійсність і намагаються у формі парадоксів наблизитись до "правди життя" (слайд 48)

Таким чином, склалася дуже яскрава і химерна картина з життя і творчості, яку створив О.Уайльд.  

 VІІ. Робота над „Передмовою” роману. 

І, звичайно, настанови і Естетизму, і Гедонізму, і Декадансу можна побачити, уважно прочитавши і проаналізувавши «Передмову» до роману «Портрет Доріана  Грея», що була написана у 1891 р., через рік після виходу роману в світ, через рік після того, як реакцією на роман було 216 звинувачувальних, критичних статей і 10 відкритих листів О.Уайльда у відповідь.

 

Також «Передмову» вважають і самостійним твором, так званим «Маніфестом Естетизму».

• Яка його мета?
• Чи це пояснення змісту роману?
• Можливо, це пояснення змісту Мистецтва за О. Уайльдом?
• А, можливо, це парадоксальні питання без відповіді?

Коментування цитат із «Передмови» (слайд 49).

1. Митець - це той, хто творить Прекрасне. 
2. Розкрити людям себе, і скрити Художника-ось до чого прагне Мистецтво. 
3. Художник не мораліст. 
4. Художнику дозволено зображати усе. 
5. У всякому мистецтві є те, що лежить на поверхні, і символ.
6. Якщо витвір мистецтва викликає суперечки, значить в ньому є щось нове, складне і значне.  
7.  Всяке мистецтво абсолютно безкорисне.

А що ж означає „користь від мистецтва”? (слайд 50):

• Користь - як задоволення духу, чи матеріальне задоволення?
• І якщо мистецтво не має користі, воно не має цінності?
• І якщо воно без цінності - воно без ціни? Чи безцінне?
• Як ми бачимо, суцільні парадокси. (Дискусія на задану тему).
• Але, як казав сам письменник: «Залишіть мої книги вічності, вони належать їй».

Запитання: Яких сучасних митців «незручних» і «незрозумілих» можна назвати? (слайд 51-60):

1. Елтон Джон
2. The Rolling Stones
3. Sex Pistols
4.  Queen
5. Вівьєн Вествуд
6. Еммі Уайнхауз
7. Роббі Вільямс
8.  ?Сергій  Звєрєв?

Чи створюють або створювали вони своє мистецтво заради користі?

І щодо „таких” проявів мистецтва О.Уайльд також мав свою думку: «В наш час всьому знають ціну, але не знають справжньої цінності».

      

VІІІ. Підсумки уроку.

 На сьогоднішньому уроці ми спробували скласти уявлення про О.Уайльда як про письменника і людину. Він пішов з життя на зламі століть у 1900 р., сказавши: «Я помру в цьому столітті, нове століття мене не переживе». Його вважають попередником модернізму. Особливістю стилю Уайльда є відмова від «програми» в мистецтві та створенні культу кожної миті, культу краси. Його не розуміли. Але і з цього приводу О.Уайльд мав відповідь, цю цитату ми згадували на початку заняття: «Бути великим – значить бути таким, якого не розуміють». Тому відповідь на питання: «Чи зручно бути незручним?», мабуть, у кожного буде своя.

 

ІХ. Оголошення домашнього завдання.

З «Передмови» проаналізувати цитату: «Ті, що в прекрасному вбачають бридке, — люди зіпсовані, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада.

Ті, що в прекрасному здатні добачити прекрасне,— люди культурні. У них є надія.

Але справжні обранці ті, для кого прекрасне означає лише одне: Красу».

Визначити, кого з героїв роману можна назвати зіпсованими, хто із них культурні, хто безнадійний, і в кого є надія. А кого можна назвати обранцем?

Головним  парадоксом гедонізму, вважають висловлювання, що приписують Епікуру: «Для отримання великої насолоди необхідно себе обмежувати». Висловіть свої міркування стосовно висловлювання. Чи  реалізується цей парадокс в художній тканині роману? Якщо так, то яким чином.